14.10.2012 22:39
-
264
    
  4 | 4  
 © Толік Панасюк

Прощання

Ну от і все

зібрали риштування

послідній штрих

послідній дотик пензля

і

лише той

незрозумілий щем

приглушений ковтком

з горла

дешевої горілки

піде зо мною в невідомий день


Нехай вам буде щастя в новім домі.



Дрогобич., 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.10.2012 13:22  Тетяна Чорновіл => © 

Не можна тричі "чудово" поставити!!!! Мабуть у всіх "творців" схожі відчуття! Пригадую, як пишеш, було, програму замовнику, зріднишся з нею... Неначе донечка твоя! А тоді, як здаєш в експлуатацію - серце щемить, ніби з рідною розлучаєшся! Десь ще й був про це в мене давній вірш. Може трохи простяцький, але щирий!!! Знайду, то виставлю. Про рідну програму! На днях прийшлося зустрітися з одною з них! Вир почуттів!!!.....

 15.10.2012 09:44  Деркач Олександр => © 

Знайоме відчуття)))

 14.10.2012 23:43  Каранда Галина => © 

у Вас якось так органічно навіть оте слово "послідній", яке я б десь в іншому вірші розкритикувала б, а тут воно наче на своєму місці...