Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.10.2012 00:33Есе
 
40000
© Автор Невідомий

* * * * * * *

Д.Б. присвячується.
Я ніколи на стану тією, яку ти покохаєш.
Іншим ніколи не стати тобою.

Я ніколи не стану тією, яку ти покохаєш. Іншим ніколи не стати тобою.

Як думаєш, цього достатньо, щоб не існувало нас?


Сьогодні …надцятий день. Мій …надцятий день. Без тебе.

Над нами безкрайнє небо. Одне. Надвох.

І це ще більш віддаляє нас одне від одного.

Ти так хотів запам’ятати мене… Навіщо?

Ти залишив в мені сонце і оту пісню, про неї, єдину, яка потрібна тобі.

Не про мене.

А я залишилась в твоїй безодні.

Та я, якої більше немає.

Ми шукали зоряне небо… Я знайшла його. І ти теж.

А воно нас – ні.


Я не хочу засинати.

Щоразу, коли так безтактовно  втручаєшся у мої сни…

Сни – це єдиний вимір, де я не можу контролювати свою свідомість і концентрувати свою увагу на чомусь іншому, щоб відволіктися від того, що знову, вкотре нагадало мені про тебе.

До цього я не розуміла, що це таке, коли приходиш на те місце, де так довго розмовляв з близькою людиною, з ким тепер у вас єдине спільне – небо.

Тепер я розумію, як це. Мати такі місця.

Це боляче.

І дуже дорого.


Я так необачно розкрила тобі свої обійми, хоча й знала – ти розіпнеш мене болем.

І ти зробив те, що мав. Як завжди, майстерно і неперевершено.

Ти автор мого болю. Невимовно чистого, щирого, прекрасно витонченого. І тому такого нестерпного.

«Коли захочеш зняти з когось маску, то спершу переконайся, що ті зміни, які ти з ним зробиш, варті того болю, якого ти завдаси йому цим маневром. Це надто боляче, коли хтось з тебе знімає маску. І йде геть.»

Ти зняв мою маску.

І кожен м’яз моєї душі, кожен нерв – болить.  Моя душа вийшла з моди, проте вона ще не атрофувалася.

«Всю ночь играл рояль – Шопен, Шопен…»

Усе, що лишилося мені, то ніщо.

Без тебе.


Ніч пестить клавіші. І ті пестощі такі болючі…

На папері лишаться криваві відбитки папілярних візерунків моєї душі.

Сильні люди, вони не ховаються від болю. Вони відкривають обійми ще ширше, приймають його усім єством, віддаються йому.

Як я зараз – беззахисно відверта з ніким.

Навіть самоти немає – забракло її для мене.


Запах чийого волосся ти пам’ятаєш ще, крім мого?


Якби мене запитали, чим гарна юність, то, мабуть, саме тим, що необачна, палка і вперше.

Як би я хотіла, щоб ти лишився саме тим єдиним.


Роки самотності, ночі Шопена і кави, міцнішої од смерті.

І вічна юність.


Найдивніше в усьому цьому – це мій головний плюс.


Шопен, Шопен…

Нельзя, нельзя…

А я не сплю.


Міцніш од смерті кава.

А твої обійми – ще міцніші…

Я ніколи не стану тією, яку ти кохатимеш.

А інші ніколи не стануть тобою.


У тобі безодня.

Не мені.

Не ти.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.10.2012 Поезії / Вірш
Да, Вы Мастер. Вы Мастер, милейший
22.10.2012 Поезії / Вірш
Ти болиш мені в кожному слові
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
Есе
16.10.2012 © Істерична Бруталка
Не доведені до ладу осколки думок
15.10.2012
Так буває просто і складно воднОчас
13.10.2012 © Юлія
Спогад (Частина 2)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 465  Коментарів: 4
Тематика: Есе, кохання, про сни, самотність
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2012 22:23  Деркач Олександр для © ... 

Чув але не слухав))) 

 15.10.2012 18:03  © ... для Деркач Олександр 

Ні, то рядки з пісні Олени Ваєнги - Шопен.) 

 15.10.2012 09:39  Деркач Олександр для © ... 

Написано класно, сподобалось...на мене Шопен діє депресивно, крім сонати №2(воодушевляєт) тому раджу дозовано його слухати)))) 

 15.10.2012 02:15  Каранда Галина 

написано чудово. спіймала себе на думці, що мені зараз дуже важко повірити в те, що я теж колись мислила аналогічно... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
17.04.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди