Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.10.2012 01:52Мініатюра
Для дорослих  Про дитинство  
100000
© Дарія Китайгородська

Циганський льодяник

Дарія Китайгородська
Опубліковано 19.10.2012 / 13642

Їду додому. Сьогодні вишла з роботи раніше й потрапила в піковий потік людей. Пасажири в метро пересуваються так близько один біля одного, що, здається, можна підігнути ноги, й людська ріка понесе тебе далі, але вже без твої участі.

Виходжу з вагона на Майдані й звертаю ліворуч, щоб перейти на Хрещатик. Машинально переставляю ноги й думаю про щось своє. Підходячи ближче до ескалатора, піднімаю очі й бачу його…

Величезний червоний льодяник у вигляді півня з пишним хвостом. Він гордо стримить в оточенні інших льодяників – жовтих зайців, зелених ведмедів і рожевих білочок. А над ними усміхнене обличчя сивенької бабці.

…Коли я була малою, мені так хотілося з`їсти такого льодяника! У нашому селі їх чомусь продавали тільки на Матку Божу – так у нас називають Успіння богородиці, яке православні святкують 28 серпня. У цей день на наш сільський цвинтар з`їжджалися всі: і селяни, і люди, які вже давно переїхали до іншого міста чи села; часом навідувалися навіть такі, що востаннє бували тут років двадцять-тридцять тому. Крім поминального дня, це було ще й свято зустрічей давніх друзів, родичів чи сусідів. А ще сюди приносило трохи шалапутів, які сподівалися заробити на довірливих селянах, продаючи їм псевдозолоті хрестики та буцімсрібні іконки.

Товпилися там і цигани. Називаю їх так, оскільки в часи мого дитинства ще ніхто не знав, що політкоректно казати „особи ромської національності”. Так от, саме ці циганські персони жіночого роду в рясних квітчастих спідницях і продавали ласощі всіх часів та народів – льодяники. Вони приходили на цвинтар з величезними фанерними чемоданами бруднокоричневого кольору, всідалися на узбіччі головної цвинтарної дороги і, відчинивши навстіж свої магічні скрині, пропонували дітлахам червоно-жовто-зелені солодкі скарби.

Дітвора миттєво вишиковувалася навколо такої чорнявої пані й зачаровано проводжала поглядами кожний куплений льодяник. Ці маленькі витвори цукеркового мистецтва були загорнуті в шматок целофану й мали дерев`яну тримачку. Щасливець, який отримував льодяника, відразу ж намагався запхнути його до рота, бажано увесь, бо не дай боже почнуть просити лизнути хоч одненький разочок. Так і гуляв цвинтарем з тримачкою у роті, а потім весело демонстрував усім пофарбованого язика – червоного, зеленого або жовтого. І здавалося нам, малим, що нічого смачнішого на світі не буває!

Але це траплялося тільки один раз на рік, та й не всім дітям батьки могли дати гроші на купівлю ласощів. Мені в дитинстві часто снилося, що я тримаю в руці величезного червоного півника-льодяника, але наяву це так і не сталося.

…Наступного разу обов`язково його собі куплю.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.08.2012 Проза / Нарис
Шоколадна сповідь
28.06.2013 Проза / Мініатюра
ПАНІ З МІТЛОЮ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
Мініатюра Про дитинство
19.03.2013 © Дебелий Леонід Семенович
«Ім’я существительное»
19.10.2012
Циганський льодяник
14.09.2011
Подарунок на день народження
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 10 (10+0+0+0+0)
Переглядів: 228  Коментарів: 7
Тематика: Мініатюра, Майдан, Хрещатик, циган, льодяник, дитинство
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.10.2012 16:23  Лідія Яр 

Сподобалося... 

 19.10.2012 18:13  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже гарно і ностальгійно! Річ кожен може згадати іншу. А відчуття мабуть однакове. Дитячого свята! 

 19.10.2012 17:27  Марієчка Коваль 

знайомі відчуття свята в селі, і будь-які речі через піднесений настрій, купу емоцій, бо приїхали родичі, друзі, виглядають інакше, і купляєш їх)) ці картинки пам ятки залишаються в голові назавжди. колір, запах, смак... може, не купляйте... хай залишиться смак саме тих льодяників))) 

 19.10.2012 16:41  Володимир Пірнач для © ... 

Я теж часом на перевалах станцій бачу таких бабусь із льодяниками.
Навіть маю гріх, колись повівся на таке щастя (велике льодяникове серце) і проволік його з Майдану аж на Харьківську, щоб торжественно вручити для своєї дівчинки, але на жаль, чи може і на щастя, вона з іншого покоління і вона не зрозуміла усєї трепетності такого подарунку.
Дуже сподобалось.
Плюсую. 

 19.10.2012 14:05  Деркач Олександр для © ... 

ДУЖЕ сподобалось... 

 19.10.2012 11:27  © ... для Каранда Галина 

Дякую, пані Галино. Згодна з Вами. На мою думку, хотіти чогось - це рухатися вперед:) 

 19.10.2012 09:33  Каранда Галина для © ... 

гарно пишете. "буцімсрібні ікони" - супер!:)).
...так, ми багато чого не мали в нашому дитинстві... але з того був плюс - ми завжди чогось хотіли... зараз мій малий вже не може сформулювати, чого ж він хоче в подарунок... хоч статки у нас і невеликі... уявити важко, про що можуть мріяти діти олігархів... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди