Зими пронзає серце крига...
Де ж ті весна, любов, відлига?...
Де ти, де посмішка ласкава
І в ліжку недопита кава?..
Зима малює чорно-білим.
А ми були єдиним цілим
Та потай спілкувались в неті...
Зима на крихітній планеті
Байдужа до портрета неба,
Що був написаний для тебе,
До замків сонця, що завчас
Ним зведені були для нас.