Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.10.2012 09:52Кінофільм
 
«П’єта»
70000
З дозволу батьків
© Тетяна Белімова

«П’єта»

Тетяна Белімова
Опубліковано 21.10.2012 / 13663

 «П’єта» – це фільм, який деміфологізує реальність, і у першу чергу, реальність Сходу, таку, якою ми звикли собі її бачити й уявляти – із культом мудрості, із розмисловістю й виваженістю всіх дій і вчинків. Такого – старого Сходу – вже немає, принаймні ми не побачимо його у картині Кім Кі Дука. Перед глядачем постає сучасний урбаністичний простір, до того ж периферійна його частина (те, що повинно було опинитися за кадром) – страшні й занедбані трущоби, на які вже невідворотно насувається новітній технічний поступ. Малесенькі майстерні-ангарчики, у яких день при дню трудяться цілими сім’ями, виготовляючи якісь деталюшки на продаж, незабаром будуть знесені, а на їхньому місці власники великих корпорацій збудують гігантський завод, у сотні разів ефективніший, де ту ж саму роботу тисяч робітників буде виконувати один бездушний конвеєр. Ці дрібні виробники приречені, вони на межі фінансової смерті, багато з них – у борговій кабалі. Таким чином, режисер руйнує (при чому із середини, очима очевидця, так би мовити) ще один міф – міф корейського економічного дива. Виявляється, процеси глобалізації тут розвернулися в усю і калічать тисячами долі пересічних корейців.

Сюжет фільму нібито простий і розгортається переважно навколо особи головного героя, хоча у ньому не все так і просто, як може здатися спочатку. Відразу слід також зробити ремарку про те, що фільм сповнений сцен насильства, далеко не кожен глядач готовий прийняти і побачити це у межах стандартної за часом кінострічки… Це можна потлумачити і як прояв азіатської жорстокості, і як своєрідну притаманну східному мистецтву гіперболізацію (вияви почуттів і емоцій у мистецтві Сходу набувають гіпертрофованих рис: якщо, скажімо, герой почуває ненависть до когось, то проявляє це відверто – ляпасом чи словесною образою, не стримуючи себе) і водночас як втілення творчого задуму автора картини. Окрім того Кім Кі Дук намагається зобразити тварну, скотську сутність людини, тому сцени онанізму, статевих актів, випорожнень, приготування та прийому їжі тут займають не останнє місце. Водночас у фільмі багато дуже сентиментальних (як на європейське світосприйняття, мабуть, це все та ж східна гіперболізація почуттів…), сентиментальних до слюнтяйства моментів, які повинні не те, що розчулити, а просто таки запхати глядачеві до рота солоденьку цукерочку, аби підсолодити життя після страхітливих у своїй відвертості картинок. Отакий кіно-оксюморон!

Кім Кі Дук зображає у своєму творі колектора Кан До, або, по-простому кажучи, бандита, який, працюючи на Боса, вишибає із тих самих напіврозорених дрібних виробників борги. Бідолахи влазять у цю кабалу від безвиході: навряд чи хто у здоровому глузді згодиться брати гроші під 100 % (тобто тисячу доларів узяв – дві тисячі поверни!) та ще й оформлювати на себе медичну страховку на випадок каліцтва (насправді, ця страховка потрібна Кан До на випадок, а так воно зазвичай і буває, якщо боржник не зможе повернути борг). Кан До – садист, його робота дає йому радість і насолоду від тортур моральних і фізичних над жертвами (він калічить тих, хто не може повернути гроші, імітуючи нещасні випадки на виробництві, і отримує від їхнього імені гроші по страховці, які нібито покривають борг і відсотки по ньому, а насправді просто заробляє собі і Босу «на життя» у такий звірячий спосіб), ні вблагати, ні розчулити, ні підкупити його не можна. Страх… Терор… Безвихідь… Каліцтво… Смерть… Декілька жертв накладають на себе руки, не бажаючи залишок днів провести у інвалідному візочку, а якщо пощастить просто без руки…

Немолода жінка з’являється у житті садиста Кан До і представляється його матір’ю, яка покинула його немовлям. Кан До не вірить їй і проганяє. Ціною величезних зусиль і випробовувань (зокрема Кан До відрізає кусень своєї плоті і вимагає аби матір з’їла її, якщо вона справді його матір!) жінці все ж вдається повернути сина й випросити у нього прощення. Вона у всьому звинувачує себе: те, що Кан До став тим, ким він є, як він поводиться із оточуючими, його «професія» – це все її провина. Любов, ласка, добро  роблять неможливе: вбивця Кан До добріє на очах (навіть відпускає останнього у своєму «списку» боржника!) і кидає «роботу». Оця метаморфоза досить дивна, як для нас (важко собі уявити, аби якийсь Чекатило став людяним і добрим, здійснивши ряд злочинів), знову ж таки  цілком закономірна для східного мистецтва, яке попри все, у першу чергу, має виконувати дидактичну функцію. Та виявляється, що мати Кан До окрім нього, покинутого байстрюка, мала потім закононародженого сина, який був одним із ремісників-боржників і, не витримавши каліцтва, отриманого від Кан До по «страховці», наклав на себе руки…

Ось тут, власне, і криється розгадка назви фільму. «П’єта» - це розповсюджений мистецький сюжет на Євангельську тему, це момент оплакування Богородицею свого розіп’ятого сина, це вселенська скорбота. Зокрема, Кім Кі Дук за взірець мав скульптурне зображення «Оплакування Христа» Мікеланджело: у його фільмі мати теж оплакує свого меншого сина, зберігаючи його у морозильній камері… Час його поховання повинен збігтися із часом її помсти над старшим сином. Ця помста має стати також повчальною, такою, яка остаточно завершить переродження Кан До…

Таких образів-символів багато у стрічці Кім Кі Дука. Не завжди вони мають Біблійну проекцію, але всі несуть гуманістичний посил. Зокрема, автор змушує глядача замислитися, що таке є гроші у нашому сучасному світі? Для чого вони нам, якщо навколо все є для життя? (Вже перероджений Кан До підносить каліку в інвалідному візочку над парапетом, щоб той міг помилуватися ідилічним пейзажем гір і ріки – і цим режисер ніби каже нам, що краса природи довершена, а людина і її справи – повторні.) І вустами своїх героїв дає і відповідь про те, що гроші – це найбільше зло, це витвір диявола, який надить приречених до пекельної прірви. Також, до такого символічного зображення можемо віднести і повернення героя завдяки матері до тих, кого він скалічив – своєрідне митарство колами пекла, бо і тут біль і скрегіт зубовний, а ще ненависть і прокльони. Одного за одним він обходить безногих, безруких інвалідів, шукаючи матір, новими очима дивиться на справи своїх рук і жахається собі колишньому… Іще одним таким символом є колискова матері, яку Кан До ніколи не чув, бо вона не ростила його, але за звучанням якої все-таки визнав у незнайомій жінці матір…

І наостанок хотілося б зазначити, що велике й значне бачиться здалеку. Ось так ось, поглянувши на корейців, на картини, зображені у «П’єті», розумієш без усілякої ідеалізації, що люди дуже й дуже недосконалі істоти, витрачають своє життя на речі другорядні (у кращому випадку!), а досить часто й негідні, що маючи життя, здоров’я і розум, шукають їм не відповідне, м’яко кажучи, застосування. Сумно… Трагічна картина має й трагічне завершення, але у цьому й полягає ефект катарсису, аби шляхом показу трагічного викликати у глядача співпереживання, утвердити його у правильності вибору гуманітичних ідеалів. І з цієї точки зору, Кім Кі Дук із своїм завданням впорався на «відмінно»!

Київ 20 жовтня 2012
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.10.2012 Привітання / З днем народження
Сало в шоколаді, або один день із життя Муз Парнаських
06.11.2012 СпецТЕМИ / Оголошення
Конкурс короткої прози на участь в майстер-класі Андрія Куркова
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.03.2016 © Єва Фомичева / Книга
Жорстоке небо
РЕЦЕНЗІЇ ЮА
21.10.2012
«П’єта»
23.02.2013
Залишенець Чорний Ворон
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 7 (7+0+0+0+0)
Переглядів: 319  Коментарів: 18
Тематика: Кінофільми, пєта, Кім Кі Дук, фільм
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.10.2012 14:38  Суворий Закріплений коментар
 13.11.2012 16:06  іміз 

Написано настільки цікаво і емоційно підкріплено, що не бачивши фільму, уявлялися всі його шокуючі кадри...і хочеться подивитись, і внутрішній супротив щодо перегляду. Якісь такі відчуття...важко мені дається до перегляду агресивні насильницькі сцени!( Повчальні моменти в них, звісно,є...але для багатьох глядачів це буде наочним методичним посібником наслідувати подібне та побачене, якщо власна психіка травмована...в таких фільмів є двояка міся, як на мене - одних повчає і стримує, інших - робить ще більш смішивіших у своїх неприродніх агресивних потягах.
Але подивитись все таки хочеться...може ваша "кінорецензія" надихне мене описати переглянутий в неділю "Хмарний атлас", що лише в неділю подивились...ДУЖЕ СИЛЬНИЙ ФІЛЬМ!!!! НЕПОВЕРХНЕВИЙ! ХОЧА І НЕ БЕЗ МІНУСІВ...ВСЕ Ж - ВСІМ РЕКОМЕНДУЮ ПОДИВИТИСЬ!!!! 

 22.10.2012 19:53  Олександр Новіков для © ... 

син) 

 22.10.2012 19:49  © ... для Олександр Новіков 

Саш! А це твій синок чи братик? 

 22.10.2012 19:46  Олександр Новіков для © ... 

9тий уже 

 22.10.2012 19:45  © ... для Олександр Новіков 

Ні, воно у "Києві", "Кінопанорамі" й "Жовтні". Конкретно цей - у "Києві".
А скільки малому? 

 22.10.2012 19:42  Олександр Новіков для © ... 

це в Київській Русі здається? взагалі то думали на канікулах малого на мульт зводить якийсь) 

 22.10.2012 19:39  © ... для Олександр Новіков 

дякую! приїжджай ще й подивишся, цю "П`єту" щодня крутять! 

 22.10.2012 19:31  Олександр Новіков 

прочитав на роботі в обід. справило враження 

 21.10.2012 21:23  © ... для Суворий 

Дякую за демо! У мене такі речі не дуже виходять! А так буду заходити у свою публікацію і дивитися... Хоча я цей фільм і без цього ніколи не забуду!!! 

 21.10.2012 21:21  © ... для Лідія Яр 

Дякую! Все правда! Але, Ви знаєте, ніхто не вставав і не виходив під час перегляду. Чи у всіх була міцна нервова система? Чи такі всі меломани зібралися? 

 21.10.2012 21:19  © ... для Суворий 

Дякую! Мені приємно, що оцінили! Думаю, вітчизняні кінокритики будуть не в захваті від прибавки на їхньому фронті)))
А якщо серйозно, я виїхала тут на літературознавчому запасі. Ви ж бачите, ковзаю тут по поверхні - тема, ідея, образна система. От спитати мене, як зроблено цей фільм? Я вже не так впевнено відповім)))
Щоб бути гарним кінокритиком, треба вчитися довго, як мінімум добре знати історію кіноматографу, його засоби й прийоми))))))))) 

 21.10.2012 15:22  Лідія Яр для © ... 

Гарно написали про фільм. Дійсно. судячи з Вашої рецензії фільм досить важкий, не кожен може таке дивитися...
Але, мабуть саме такі фільми змушують людей задумуватися... 

 21.10.2012 14:32  Суворий для © ... 

Складається дивне враження у мене, що азійського кіно без сцен насильства не буває... Вам Тетяна треба перекваліфіковуватись на кінокритика. Толково написано. 

 21.10.2012 13:33  © ... для Тетяна Чорновіл 

Насправді, цей фільм дуже повчальний. Одна помилка жінки, що залишила свого сина немовлям, вилилася у цілий ряд трагедії. Вона прийшла виправляти цю помилку, хай навіть і ціною власного життя... 

 21.10.2012 13:19  © ... для Каранда Галина 

Галю! Чесно скажу, сама не очікувала побачити таке, бо рецензій майже немає, на сайті "Молодості" прочитала про "непрості стосунки героя із оточуючими та матір`ю"... У чому ця не-простота - побачила тільки під час перегляду. Вже довелося дивитися!
Галю! Чесно, коли оті тортури були, не дивилася, але чула, що навіть чоловіки охали й всхлипували.
Я думаю, що режисер це не для смакування все показував, а з таким терапевтичним ефектом: аби глядачі через картини потворної дійсності прийшли до думки про неправильний устрій нашого світу. 

 21.10.2012 11:55  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дякую за рецензію! Також, як і Галя, не дивлюсь таких фільмів! Але опис чудовий! 

 21.10.2012 11:05  Каранда Галина для © ... 

Вам за опис поставила чудово. Сама б такого зроду не дивилася. я розумію, що життя жорстоке і мистецтво має його зображати чесно, але те, що Ви описали - то вже для мене гидота. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
24.04.2013 © Тетяна Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
10.07.2013 © іміз
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди