МЧАТЬСЯ ВІТРЯНІ КОНІ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Сяють пристрастю в гоні,

В срібній місячній піні,

Мчаться вітряні коні

По небесній гладіні.

В ночі збурену втіху

Хмар вирують обриви,

Зорі зойкають тихо,

В сиві вплутані гриви.

Щастя форкають ніздрі

Крізь жагучі тумани,

Насолода на вістрі

Чарівної омани.

Через хмарні пороги!

Дикі єдинороги…

Візьміть участь в обговоренні

25.10.2012 14:01 Лідія Яр => ©

чарівно.

24.10.2012 21:36 Сашко Новік

класно

Гарно! Цікаво, тут теж вірш під картинку?

24.10.2012 18:23 Оля Стасюк

клас!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Це ж моя улюблена тема! Ну, одна із сотні улюблених!

Сподобалось...))))))))))а з коментарем прикольно: ... читаю класний гарний вірш - срібна місячна піна, зорі зойкають, чаріна омана, єдинороги - опускаюсь нижче до першого коментаря - читаю: - І в магазин, і до банкомата, і так по двору ошивалася!...бідні митці швендяють від банкоматів до магазину, а потім єдинороги ввижаються)))

) знову спозаранку в магазин ходили і на небо дивилися?:) не підберу епітета... буйний вірш, як вітряний кінь) Олі має особливо сподобатися!)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ