25.10.2012 20:40
-
1189
    
  5 | 6  
 © Тетяна Чорновіл

Монолог тіні

Монолог тіні

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Сьогодні ця нездара – мій об’єкт!

І в вищості матерії первинний.

Не цей клубок молекул, звісно, винний,

Що я лиш світла зломлений ефект.


Плестись я зобов’язана за ним,

Бо тінь його, й цим сказано багато,

Він по землі лиш човгає пихато,

Я ж вслід лечу відлунням неземним.


Мене, метку, струнку, хитливу, він

Не хоче зовсім помічати вперто.

Хоч я щодня в його ногах відверто

Чекаю хоч малих на краще змін.


А вчора йшов він з хвойдою якоюсь!

(Нікчемна в неї тінь, як і вона!)

Й сьогодні ще ніяк не заспокоюсь,

Сную за ним, як ніченька, сумна…


Ха-ха! Любов! Зборю я цю облуду!

Об’єкт бездушний кину без жалю!

Я… краще за котом плестися буду,

Ніж знов цього гульвісу полюблю!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.10.2012 17:20  Оля Стасюк 

прикольно)

 26.10.2012 12:08  Деркач Олександр => © 

Клас!!!

 25.10.2012 21:23  Тетяна Белімова => © 

Зла тінь! Усім невдоволена! Навіть любов у неї викликає негативні емоції! Чого так! Трапляються і в житті такі "тіні" :)

 25.10.2012 21:21  Каранда Галина => © 

а тут - ще!)

 25.10.2012 21:18  Каранда Галина => © 

 25.10.2012 20:59  Каранда Галина => © 

Не цей клубок молекул, звісно, винний,

Що я лиш світла зломлений ефект.


клас! оригінально...