26.10.2012 18:01

-

225

7 | 7

 © Лідія Яр

не цілуй мені руки

з рубрики / циклу «про життя»

Не цілуй мені руки.

Знаєш сам - я до цього незвична.

Ніжних слів не шепчи,

Хоч вони і солодкі, як мед.

Не змінилася? Зовсім?

(Раніше ти був більш критичним.)

Я лиш вредна, така ж

І про це говорю наперед...

Кажеш, всі ці роки

Ти беріг, завжди, пам,ять про мене?

Це ж бо як -

Вона в ліжку, а я в голові?

Ні, пробач,

Мелодрами всі ці не для мене.

Чи, надіявся ти -

Щось подібне розкажу й тобі?..

Ти ж пішов...

Чи, вона тебе вкрала у мене...

То на краще, мабуть,

Я сказала собі того дня...

Уявляла вона,

Що піймала коня  за стремено,

А за нею ішло

Лиш покірне, гарненьке ягня...

Я ж, жила- як жилось,

Хоч життя це було і не казка,

Але місця тобі

Не було тут ніколи, повір...

Не цілуй мені руки,

Уже бісить мене це, будь ласка.

Ти ж бо, знав тигреня

Воно виросло,  дуже , з тих пір...