27.10.2012 12:36

-

271

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

ОСІННІЙ ЗОРЯНИЙ НОКТЮРН

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Листопаду примари

Вітер кублить у листі,

Розігнавши всі хмари

В дальні далі імлисті.

Мов закохані очі,

Ніжно скапують зорі

Сум осінньої ночі

В небеса неозорі.

П’ють тополі вершками

Стигле зоряне злато,

Трусять в тишу листками

Таїну листопаду.

Ніч снує бур’янами

Морозець край дороги,

Зорі росить між снами

Нерозсудливо трохи.

В зірні сни безголосі

Йду… Крайнеба світаю.

Звідки зорі в волоссі?

Не скажу… Не згадаю.