Мужик їде на зустріч, запізнюється, нервує, не може знайти місце припаркуватися. Піднімає обличчя до неба і каже: - Господи, допоможи мені знайти місце для парковки. Я тоді кину пити і буду щонеділі ходити до церкви! Раптом чудесним чином з`являється вільне містечко. мужик знову звертається до неба: - А, все, не треба. Знайшов!
29.10.2012 11:07 Оля Стасюк
Дуже гарно і глибоко.
29.10.2012 01:25 Бойчук Роман
Майстерно, що тут скажеш! Браво!
29.10.2012 01:05 Марієчка Коваль
згадала тут притчі Івана Франка, чия поезія мене й захопила в цей вир і не відпускає до сих пір, бо взагалі вірші - складна штука. не кожен пойме. Франка вірші якось відкрили трішки до їх розуміння двері. І тут - ваша притча в той же вир, ту ж тему, таку повчальну дуже і талановито подану... Нема слів, бо нема того розуму на ті слова. Дуже сподобався від початку до кінця. Жаль проте, що навіть іскринки віри не появилося в того дурня. Але, певно таких немало. а може й всі.