Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
31.10.2012 00:35Есе
Про молодість  Про кохання  Про розлуку  
70000
© Істерична Бруталка

Душевні мастурбації

Істерична Бруталка
Опубліковано 31.10.2012 / 13807

Тебе немає. І тобі цього ніколи не зрозуміти. Ти ж бо у себе є. Це зовсім не нерозділене кохання. А що є у мене? Десятки оточуючих, котрих я ненавиджу? Речі здаються такими жалюгідними, коли ми знаходимо їм кращу альтернативу. Ти так не божеволієш.  Я знаю точно. Хоча в коханні кожен раз як вперше, у тебе це якось по-іншому…Ти ж не грубиш жалюгідним людям навколо - ти вмієш себе контролювати. Ти занадто комунікабельний. Тебе не називають божевільним і не радять пити психтаблетки. Ти такий містично спокійний. Не страждаєш безсонням з домішкою снів з живими трупами...жахіття. У тебе все в порядку. Я знаю. Тебе видає частота написання листів. Мене підставляє хвилинна перевірка пошти, червоні очі, поганої якості шкіра, спалені нерви. Тобі не все рівно, правда. Проте у нас з тобою різні вершини болю. І тобі слід пам’ятати про мої. Пам’ятай про них. Хоча б пам’ятай. Будь-ласочка.

Я ж бо живу, коли відчуваю твої міліметри.  Розумієш?

Що ж ти в біса розумієш…Мої кулаки вкриті далекими від естетики синяками. З чогось я взяла, що душевну біль можна переплавити у фізичну. Переплавляється лише наполовину - в іншому я калічусь інша. Спалені нерви. Треба виділити, бо, признатись, вже вважають психічкою. Спускайся з небес моєї ламаної-переламаної психіки- не витримує. Інакше будь поруч.

Чужі запахи. Я ненавиджу чужі запахи. Користуюсь чоловічим шампунем, аби…Як пояснити? Мені здається, його запах міг би стати твоїм. Ти скажи, якщо ні - я перейду на O-Zone.

Мені так холодно…Я відчиняю вікно, лягаю спати на підлозі, щоб не дозволяти собі забувати твоє тепло. Твоє тепло…До одуріння твоє. До мурашок на моєму тілі тепле.  Я буду обіймати тебе скільки захочу, гаразд?

Божеволію. Ні-ні, не поетично. Божеволію некрасиво, ламаючи добру половину естетичних принципів. Не пишу красиві вірші у екстремальній агонії почуттів.

Мені боляче…Курва, мені боляче! І, як не прикро, ніхто не врятовує. Навіть ти, милий. Ти отримуєш кілограми оргазмів від своїх заморочок; мене ж ґвалтують  власні. Ти ж бо у нас дорослий. А я малолітка. Тупа малолітка, котра з головою йде у відчуття; що змушує оточуючих ненавидіти її( аякже, на біса мені хтось, коли у мене є ти? Ілюзорно…ілюзорно) . Мені набридло приходити додому, маючи нестримне бажання звідти піти. Знав би ти, як мені осточортіло писати цю некрасиву лірику своєю бездарністю. Чому, запитаєш, бездарністю? Та бо я й кохати тебе толком не вмію. Вибачай мені це. Вибачай мені це,любий. Всьому виною моя залежність. Ми усі такі наркомани, коли діло доходить до людей типу…ну як ти для мене. До людей, з якими ми завжди красиві. Навіть якщо для інших покидьки покидьками.

Де ж ти, моє вбивче щастя? Як можна пропадати, йти безвісти, знаючи, що хтось буде сумувати?Як можна дозволяти дихати лише собою, показуючи, що можна прожити без кисню, а потім, його забираючи, йти?

Заплющуй очі. Води руками по обличчю. Очі…щоки…щетина…вуста. На останніх затримуйся. Прикладай їх до холодних долонь, віддаючи їм тепло. Цілуй руки, приписуючи обпікаючі фізичні контакти  тому…так-так, комусь саме тому…Відчувай секундний екстаз і швиряйся крилами, своїм чудовим теплим тілом на замерзлий асфальт реальності. Плач. Ридай. Захлинайся сльозами диких частих істерик. Ламай свої руки через їх нікчемність…щойну належність комусь особливішому за тебе. Дозволяй комусь мати твою душу, тіло на відстані. Дозволяй, бо ти ж без цього не можеш. Розчиняйся у важкій музиці. Олд скул, модерн. Відчувай занімілість і…не відчувай нічого до її ритмів. Проникайся її текстами, бо важка музика завжди правдива. Роби це так, як це роблю я. Це все роблю я…

Дурій. Дурій, покидьку! Дурій, бо те, що, здавалось, є суто твоїм, тобі вже не належить.

Впускай приступи ніжності, любий.  Вимикай світло. Знову заплющуй очі- уявляй мене поруч. В ліжку. В нижній білизні. Або без неї. Без різниці- не сексом займатися ж будемо. Сади мене на коліна, зігрівай мої вічно холодні руки поки я цілуватиму  твої. Хоча твої постійні теплі. Затискай. Затискай з усією властивою тобі силою. З тією силою, з якою ти рубаєш мої нерви, з якою змушуєш мене ламати саму себе. Дозволяй моїм рукам затримуватись довше на твоєму до біса красивому обличчі. Вуста- інша справа. Кажи що хочеш- я не стану вимагати дозволу. Я буду обіймати, тулитися до тебе доти, доки ти не захочеш спати і відкрито не скажеш про це- я ж бо не помічу. Дихай частіше- давай мені можливості чути і відчувати твоє дихання. На мені. Твою красу відчуватимуть мої пальці. Мовчи. Мовчи. Дай мені зробити усе самій. Повільно роздягай мене. Геть усю-до серця. І простягай руку, коли я стану простягати тобі лезо. Обов’язково залиши слід по собі. Я ж бо тебе кохаю…Таке не повинно канути в Лету. Я ж бо кохаю!..

___________
O-Zone- його улюблений одеколон.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.10.2012 Проза / Есе
Не доведені до ладу осколки думок
05.11.2012 Проза / Повість
Ураганами нашої закоханості
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Есе Про розлуку
03.04.2013 © Екатерина Середина
БЫТЬ МОЖЕТ...
31.10.2012
Душевні мастурбації
09.10.2012 © Луч Света
Крик душі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 7 (7+0+0+0+0)
Переглядів: 293  Коментарів: 17
Тематика: Есе, особисте, роздуми про кохання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.04.2014 17:56  РЕЦЕНЗЕНТ для © ... 

ЖАХ!!!!!!!! 

 01.11.2012 13:50  Юлія для © ... 

Щиро так.. Молодець! 

 31.10.2012 14:36  © ... для Володимир Пірнач 

Так, коментується...Це так приємно! А про адресата- у наступному творі)

 31.10.2012 14:31  © ... для іміз 

Приємні слова пишете...спасибі ще раз. Ох...таке нестримне бажання зараз йти геть від монітору і писати новий твір)
Істерична Бруталка...може, Ви й праві. Я якось не задумувалась...Раніше псевдонім був близьким, а зараз я перестала звертати уваги. Якщо знайду підходящий варіант- обов`язково зміню. 

 31.10.2012 14:25  © ... для Марієчка Коваль 

Захвалили) Дякую 

 31.10.2012 13:55  Марієчка Коваль 

Вражають ваші роздуми, емоції!!. Так все точно, явно. Тільки чудово. 

 31.10.2012 13:41  іміз для © ... 

ви маєте смак в писанні - це однозначно...у 16 ...навіть закоханих 16 - не всі так неординарно мислять...не всі так відчувають...мені доводилось працювати психологом в школі...світосприйняття та самосприйняття - дуже індивідуальні моменти у вашому віці...у вас ця шкала достатньо висока...ну, чесно. кажучи, називати себе 2бруталкою2 та ще істеричною - це занадто...придумайте гармонійніше псевдо (можете і не прислухатись, звісно...)Максималізму юнацького теж в достатній мірі, може аж перехлюпує - але це теж норма...мені дуже сподобався опис глибини ваших переживань!!!! 

 31.10.2012 13:24  Володимир Пірнач для © ... 

Все на своїх місцях)
Сподіваюся адресат оцінив одкровення, інакше гріш йому ціна..
Ну і звісно: текст прочитаний, і навіть коментується, а значить ватрий уваги - просто прекрасно :) 

 31.10.2012 13:16  © ... для Володимир Пірнач 

"гарні тексти..."Умудряєтесь Ви так вставляти компліменти...Дивіться, а то ще звикну. І винні будете саме Ви. Чесно кажучи, до адресати дійшло раніше від усіх. І так, це справді було мені потрібно) 

 31.10.2012 13:13  © ... 

Сподіваюсь, Ви не перестанете читати мої твори? А то я вже встигла пожалкувати, що сказала про вік) 

 31.10.2012 13:12  Володимир Пірнач для © ... 

Не так важливий розмір, як сам зміст.
Занаєте, я не коментую текстів, які мені не подобаються, а значить у вас гарні тексти :)
Аналогія з листом проста, тут не в розмірі справа (хм.. "розмір не має значення" - десь я таке вже чув..), справа в словах і емоційному навантаженні тексту. У мене є з десяток подібних текстів написаних десь у 21 - 23 роки, нашкрябані від руки, в стареньких записниках, і вони ніколи не доходили до адресата. У вас же інше, якщо ви виложили текст сюди, то скоріш за все той кому адресований текст прочитає його і вам це потрібно.
Десь так..
:) 

 31.10.2012 12:56  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую) 

 31.10.2012 12:55  © ... для іміз 

Загалом я не дуже хотіла це віправляти. Так одразу, без перероблювання. Мені скоро буде лише 16, і я, напевно, скажу, що лише на старті творчого шляху. Конче необхідна підтримка. У мене забагато самокритичності, а ось такі люди як Ви її дещо опускають, показуючи, що не усі мізки у мене розлетілись з цією закоханістю) Дякую. 

 31.10.2012 12:52  © ... для Володимир Пірнач 

Ви майже завжди коментуєте мої твори. Тож як мінімум спасибі за це. Я, напевно, не зовсім добре розбираюсь в усіх цих розмірах. Можливо, це лист. Але з невідправленим я б посперечалась 

 31.10.2012 12:00  Тетяна Чорновіл для © ... 

Згодна з попередніми відгуками. Виболілий текст! Дуже чуттєво! 

 31.10.2012 11:57  іміз 

той крик юнацького кохання пройняв до найбільш оголених мізків...без фальші, відверто, агресивно, ніжно, до згуби, до болю!!!! СКІЛЬКИ ПРАВДИ НЕПРИМАЯНОЇ КРАСНОМОВНІСТЮ БАНАЛЬНОЮ!!!! ВДЯЧНА, ВАМ ДІВЧИНО, ЗА ТАКУ ПОРЦІЮ ПОЧУТТЄВОЇ ВІДВЕРТОСТІ...ХАЙ НЕ ТАКОЇ ЗВИЧНОЇ...АЛЕ ТАКОЇ НАТУРАЛЬНОЇ!!!! УМІЄТЕ ПИСАТИ! ПИШІТЬ!!!! 

 31.10.2012 11:43  Володимир Пірнач 

Гарний крик.
Щось у цьому є, щось із минулого.. Я б відніс цей текст до листів, які не мають бути відправленими.
Загалом душевно написано, емоційно і насичено.
Плюсую. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +5
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.03.2014 © Тая
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди