Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.01.2010 00:00Поема
Про життя і смерть  
20000
© Борода

Сповідь

Вірш-розповідь

Із циклу "Заробітчани".
Борода
Опубліковано 18.01.2010 / 1383

Озвірів океан від поривів осіннього вітру. 

Котить хвилі важкі й викидає на жовтий пісок. 

Із шипінням назад краде води свої непривітно 

Й білим гребенем хвиль знов готовить черговий ривок. 

Налітає на пірс, скаженіло вгризається в камінь, 

Диким реготом хвиль монотонно навіює страх. 

Темна прірва води ухмиляється пекла устами 

Й чорні хмари, мов коси, зависли вверху в небесах... 

 

Біля скал на піску одинока завмерла фігура. 

Підійшов трохи ближче - людина сидить на піску. 

Чоловік средніх літ притулився плечима до муру 

І десь дивиться в даль, у грайливу від вітру імлу. 

На розбурханий вир, на ревучі, загрозливо, хвилі, 

На тривожні відтінки у темнім від сумерку тлі. 

Одиноко сидить,весь зсутулившись,ніби-то сили 

Вже покинули тіло,що поки жиє на землі. 

Підійшов, привітавсь, португальською мовив, як треба. 

Ну а він відповів по-вкраїнськи, на диво, мені. 

Я присів на пісок, подивився в насуплене небо 

Й розговір про погоду, як водиться завше, завів. 

Він мовчав. Не хотів з постороннім про щось говорити, 

Мовчки згідно кивав і відводив напружений зір. 

Потім гучно зітхнув й повернувся до мене небритий, 

Весь заросший, лиш очі блистять з попід брів. 

 

"Що погода?" сказав "Тут життя, наче вирва воднева, 

Так кидає тебе, так бє об круті береги. 

Я сам родом із Львова, із города-лева 

Десять років тому заробити приїхав сюди. 

І от, бач, заробив-як собака ночую у скалах, 

Бо що мав - загубив і не можу вернути назад. 

Та частина життя залишилась в видіннях, як спалах 

У темниці видінь, що над мною постійно висять. 

Не таким вічно був-попервах працював на будові, 

Висилав на Вкраїну, зовсім не погані, гроші. 

Документів не мав, лиш тримався на чесному слові, 

Що патрон мені дав "Я все зроблю. Ти, мов, не спіши" 

І не став я спішить, заспопоївсь, та, видно,даремно, 

Хоч і друзі, й знайомі мені дорікали не раз 

"Та кидай ти його! Ти не бачиш? Із ним-діло темне." 

Та я вірив йому, бо платив акуратно і в час. 

Ще я вірив йому, бо на самім початку багато 

Він поміг, зрозумів, хоч я мови тоді ще не знав. 

Тому вірив й тоді, коли він вже затримав зарплату 

І сказав, що отримаю я через місяць, чи два. 

Мов, проблеми чуть-чуть. Ось рішу й розрахуюся зразу. 

Там, дивись, і папери прийдуть з Ліссабону сюди, 

От получиш за рік купу грошей одразу 

І додому махнеш. Так що ти не спіши. 

Й не спішив я, дурний. На продукти давав, 

А додому-так я позвонив. 

Розказав я дружині, що так, мов, і того 

Та вона розійшлась не на жарт. 

Пожалів, що звонив. 

А тут сталась біда-на будові звалився я з даху 

Й поломався увесь, що життя десь зависло вгорі. 

Між землею і небом, у мареві вічного страху 

Я в лікарні відлежав півроку і вийшов десь в цеїй порі. 

За лікарню патрон заплатив акуратно і чітко, 

Він нераз приходив і папери якісь приносив. 

А я їх підписав-знов повірив усім його пліткам, 

Що ось вийду й заплатить одразу, що я заробив. 

Та з лікарні прийшов-ні патрона,ні фірми немає. 

Ні тобі документів,ні грошей, ні більше нічо. 

Куди йти, що робить-став і зовсім не знаю. 

Я до друзів-вони, ми тобі говорили, мов, що? 

Позвонив до дочки, а вона-де ви були, мов, тату? 

На весілля моє не приїхали, не спромоглись. 

Ні подарка, ні грошей. Не хочу вас більше я знати. 

Та і мама із другим живе вже якимсь. 

От так доля мене притиснула до скелі цієї, 

Бо тепер я каліка й не маю до кого піти... 

А ти кажеш погода! Життя більше хвилі завиє 

І ударить тебе, що аж скелі відкриють роти!" 

 

Більш не став говорить. Відвернувся нещасний і гордий, 

Щоб сльозинки ніхто не побачив в очах. 

Я устав і пішов. Буйні хвилі, як кобри, 

Піднімались, шипіли й ще більше наводили страх. 

Його зрадили всі. Може й сам він у тім винуватий, 

Бо довірливим був-вірив людям, їх вдячній душі. 

Хто ж дозволив за це так жорстоко і підло карати? 

Хто посмів, окрім Бога, творити цей суд на землі! 

Албуфера,Алгарве,Португалія Осінь 2009р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.01.2010 Поезії / Байка
Орел та кішка
18.01.2010 Поезії / Вірш
Нам судилося бути людьми
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Олена Вишневська / Любовний вірш
Білим віршем
02.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Жартівливий вірш
Чудовиська і дівчинка (Вільний вірш)
02.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Сніговий серпанок
02.12.2016 © Леся Геник / Ліричний вірш
Першогрудневий сніг...
02.12.2016 © Григорій Божок / Сатиричний вірш
Е-Декларація
Поема Про життя і смерть
16.07.2011 © Павлюченко Любовь
Что есмь тайна?
18.01.2010
Сповідь
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 1358  Коментарів: 2
Тематика: Поема, сповідь
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.03.2012 04:32  Каранда Галина для © ... 

дуже тяжко... і вдома таке буває, а кому ми потрібні в чужій стороні! тримаймося рідних, і Бог з ними, з тими грошима... 

 18.01.2010 17:36  Микола Щасливий 

Різне буває на чужині... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
01.12.2016 © СвітЛана
14.09.2011 © Ілля Герасюта
16.11.2013 © ЗБІРКА ПОЕЗІЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди