Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.11.2012 17:43П`єса
Про кохання  Про життя  Про щастя  Про молодість  Про любов  
30000
© Наталка-Фіалка Енпе

Миттєвість Паризької весни

Перша дія
Наталка-Фіалка Енпе
Опубліковано 02.11.2012 / 13846

Сидить бабуся, плете.

 

Бабуся: Який прекрасний день! На сьомому десятку  люди цінують кожну мить життя, як солодку, так і гірку… Ох скільки гірких миттєвостей було в моєму житті, а скільки солодких. Хм,.. згадується, одна весна моєї молодості, яка й вирішила всю мою долю, хм…це було так давно, час такий швидкоплинний. Ха-ха…це  була одна з миттєвостей Паризької весни. Так от, почалось це все за два роки перед цією доленосною весною. Коли померла моя матінка, хай душа її покоїться з миром, десь через два тижні після похорону, до мого горем вбитого батька прийшли два джентльмени, які представилися довіриними особами моєї спочившої матері. Вони повідомили батькові, що його дружина Марі де Лафер склала заповіт, і він , як її   законний чоловік, отримує все майно; для вступу у спадкоємні права всього-навсього потребується  його підпис і родина печетка. Батько, який ще й досі був не в собі від горя, не читаючи, підписав документ. Пройшло півтора року, батько знову одружився. Моєю мачухою стала ласа до багатства мадам де Журі, яка вже була заміжем, але через нещасний випадок, який трапився з її чоловіко, залишилася вдовою. Брат її покійного чоловіка, який успадкував маєток, виділяв певну суму грошей на утримання мадам де Журі, але, на її думку, цих грошей було замало. Тому вона і вирішила вийти заміж за багатого і найкращим кандидатом на роль  її чоловіка став барон Маркус де Лафер- мій батько, теж удівець. Одружити його на собі їй не завдало великого клопоту. Оскільки батько шукав матір для своїх дочок. Жаклін де Журі видалась йому уособленням милосердя і любові, вона нагадувала йому його матусю…

Що ж, він скоро дізнається, яка насправді мадам де Журі, тепер, вже  баронеса де Лафер. Невеликі статки батька, які він тримав у родинному сейфі, були витрачені на весілля. Весілля було пишне. Грошей на нього пішло стільки, скільки нашій сім*ї вистачило б на рік, враховуючи те, що гроші йдуть не тільки на потреби сім*ї,а й на утримування маєтків.

Мого батька не хвилювало, скільки було грошей витрачено на весілля, оскільки він не знав ціни грошам, бо протягом століть нашій сім*ї   належали титул, маєтки і гроші. Народившись багатим, він  був впевнений, що такими ж багатими будуть його діти і внуки- його нащадки.

Після весілля моя мачуха забажала купити «будиночок» в Ніці. «Будиночком» виявився   великий маєток, який швидше нагадував палац. Мого батька й це не схвилювало. Він дав розпорядження перечислити гроші за маєток на рахунок попереднього власника споруди. Та згодом виявилось, що коштів не вистачає навіть на те, щоб купити однокімнатну квартиру в якомусь маленькому містечку. Юристи нам повідомили, що приблизно два роки тому барон підписав документ, в якому говориться, що всі наші  роші він перечислив на рахунок фірми, яку, як з*ясувалося наступного ж тижня закрили, а власники нікому невідомі особи. І в цьому весь казус, мій батько- барон Маркус де Лафер втратив не тільки гроші, а й дружину, яка як виявилося, любила не мого нещасного татуся, а- його гроші…

Моя історія, історія Юліани де Лафер почалася однієї прекрасної весни (Х-року)  у моєму рідному місті- Париж.


Бабуся виходить.

                                                                                                                       Дія  перша    

 

Бабуся: (Голос за куліс) Франція. Париж. Родинний маєток барона де Лафера.


На сцені баронеса де Лафер і її донька Селін де Журі.

Баронеса: Як би ж я знала раніше, що він банкрут, то ніколи б не вийшла за нього заміж.

Селін: Матусю, а що ж нам тепер робити? Я не хочу бути бідною.  Не можите ж Ви ще раз одружити на собі багатого дворянина…Чи можете?

Баронеса: Не кажи дурниць! Звісно, що ні! Мій чоловік- банкрут! Як би ти мене слухала і не крутила носом, відмовляючи кожному кавалеру, я б не була змушена вдруге виходити заміж. Ось і зараз відмовилась від пропозиції руки і серця. Чого тобі взагалі треба?

Селін: Великого і щирого кохання.

Баронеса: Фе, як вульгарно. Хіба так заміж вийдеш?

Селін: Мамо, я не хочу виходити заміж без кохання!(Тупає  ногою).Нехай по розрахунку заміж мої нові сестри виходять.

Баронеса: Тебе з таким настроєм заміж видати буде важко. Добре, твоїм перевихованням потім займусь. Моїх падчериць заміж видати- непогана ідея. А ось і вони, ти чуєш їх сміх?


Заходять дві сестри: Маргарита і Юліана.

Маргарита: Це був прекрасний день, чи згодні Ви зі мною, сестро?

Юліана: Ох, справді! День ми провели чудесно,останній раз я відчувала таке піднесення ще за життя нашої матінки.

Маргарита: Коли з*явилась ця де Журі і її чванлива донька, то все змінилося. Ах, якби ж час можна було повернути назад.

Баронеса: Кхе-кхе.


Баронеса з Селін наближаються до сестер, які їх не бачили до того моменту.


Баронеса: Діти, мої любі! Які ви вже дорослі, а я й не помітила, як ви виросли. Стали справжніми красунями. Напевне, залицяльників у вас стільки, скільки зірок на небі? Це добре, але, що люди скажуть, що ви крутите голови нещасним юнакам? Треба вибрати одного.

Маргарита: Ви хочете, щоб ми вийшли заміж?!

Баронеса:  Я рада, що ви мене правильно зрозуміли, та й бачу, що ви про це самі думаєте, то й я вирішила вас обох підштовхнути до шлюбу. Та   вже і час. А то такі дорослі дівчата, а все незаміжні.

Юліана: Та ми й не думали.

Баронеса: Не соромтесь, це все природно. Я вже придивилася вам наречених. Маргариті- де Лакур, а тобі, Юліано, хм…

Маргарита: Ні, ми не хочемо виходити заміж за Вашим наказом. З мене досить! Мені набридли Ви і ваше лицемірство. Я знаю, що Ви ніколи не любили мого батька, а лише його гроші, а грошей не стало,  то Ви тепер нас з сестрою захотіли видати заміж за якогось старого багатого скнару. Граф де Лакур має дочку мого віку і вона така ж огидна, як і він.

Баронеса: Та як ти смієш?Як ти зі мною розмовляєш? Що ти собі позволяєш? Не смій мені перечити!

Маргарита: Ви мені не указ!Я не буду виходити заміж за багатого дідугана лиш тому, що Вам потрібні гроші.


Маргарита виходить.


Мачуха хапається за серце.


Селін:  Мамо, матусю, не хвилюйтесь, присядьте, випийте води.

Баронеса: Так, ти права. Я напевно піду поп*ю водички.


Баронеса виходить.


Селін: Юліано, люба, як ви з сестрою не розумієте, наша мати бажає всім нам лише добра. Наш батько- банкрут, він весь у боргах. Всі вимагають грошей, його можуть посадити в тюрму. Тільки вдалий шлюб може врятувати його.

Юліана: Як в тюрму? Я не знала, що ми у боргах- я не знала!!! Як я можу допомогти татусеві?Чому він мені про це не розказав?

Селін: А він тобі і не розкаже-не хоче тебе турбувати. Не розказуй йому про те, що говорила тобі моя матір. Не тривож його.

Юліана:Я розумію. То ж, що б допомогти батькові, мені треба вийти заміж за багатого?

Селін: Я не змушую тебе. Вибір за тобою. Йди подумай.

Юліана: Так, звісно ж, я подумаю.


Юліана задумливо виходить. Заходить баронеса.


Баронеса: Селін, яка ти в мене розумниця. Вся в мене. Ти гарно придумала про борги і тюрму. Тепер вона точно вийде заміж за  того, кого ми захочемо.

Селін: А за кого її видати заміж?

Баронеса: Я маю на прикметі одного багатого юнака, який вже давно упадає біля Юліани. Він має багато грошей і розкішних маєтків, але чванливості більше. А чоловік- він дурний, як індик (тихо прошепотіла баронеса).

Селін: Хто ж це?

Баронеса: Маркіз Олександр де Бридуа.


Барон:(Голос за куліс) Жаклін, люба!

Баронеса:(Важко  зітхає).А ось і винуватець всіх наших нещасть.

Селін: Як мені жаль тебе, мамо.


Барон заходить.

Барон: А, ось ти де. Радий бачити тебе Селін.

Селін: І я Вас, вітчиме.

Барон: Як добре, що ви тут. Я б хотів вам повідомити радісну новину- я розпочав власний бізнес.

Баронеса: Це прекрасно (фальшиво)!Ти згодна зі мною, Селін?

Селін:(Усміхається) Звичайно, мамо.

Барон: Та нажаль у справах я маю відправитись до Лондона.

Баронеса: На довго мій любий, бароне?(Вдає, що засмутилась).

Барон: Не засмучуйся Жаклін, але я повернусь до дому аж у вересні.

Баронеса: Чому так пізно?

Барон: Нажаль, але я змушений перебувати весь цей час у Англії- цього вимагають справи. Це все лише заради благополуччя нашої сім*ї.

Баронеса: Так, звісно, я розумію.

Барон: Жаклін, а де Маргарита і Юліана?Я б хотів їм повідомити  про мій від*їзд.


Пауза. Баронеса і Селін переглядаються за спиною барона.


Селін: Вітчиме, я піду пошукаю їх.


Виходить.

Баронеса: Маркусе, я б хотіла з тобою поговорити про Юліану.

Барон: Щось трапилось?(Стурбовано)

Баронеса: Ні, нічого страшного, навіть навпаки- наша донька закохалась.

Барон: (Здивовано)Як?! Що?! В кого?! Я вб”ю його!

Баронеса: Не хвилюйся. Її обранцем виявився гідний юнак, з поважної родини це- граф де Бридуа.

Барон: Де Бридуа? Я був знайомий з його батьком, він був хоршою людиною.

Баронеса: Його син теж надзвичайно шляхетна людина. Він гідний Юліани.

Барон: Та чи взаємні їхні почуття?

Баронеса: Всі знають, що Олександир закоханий в Юліану.

Барон: Ну,.. не знаю, чи не занадто вони юні?

Баронеса: Ох, молодість. Усі ми в юності любіше слухаємо поклик серця, а ніж голос розуму. Та як на мене, їхній союз принесе багато щастя не тільки їм обом, ай і їхнім родинам. Це буде прекрасний союз двох поважних сімей.

Барон: Можливо й ти права. Повідомляй мені про все, що тут відбуватиметься, в той час коли я перебуватиму в Лондоні. А тепер  я б хотів все ж таки побачити своїх доньок. Супроводиш мене до них?

Баронеса: Звісно.


Беруться по під руки.  

Виходять.

 

Кінець першої дії

Львів жовтень 2010р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.11.2012 Поезії / Вірш
Мені здавалось
05.11.2012 Проза / П`єса
Миттєвість Паризької весни (2 і 3 дії)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
П`єса Про любов
21.05.2013 © Музичка Ольга-Леля
Турка
02.11.2012
Миттєвість Паризької весни (Перша дія)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 244  Коментарів: 4
Тематика: П`єса, Паризька весна
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.11.2012 22:29  © ... для Каранда Галина 

Звісно, важко оцінювати незавершенний твір. 

 05.11.2012 22:28  © ... для Марієчка Коваль 

Дякую за правдивість))) Та й сама бачу, що насправді занадто все передбачувано, не судіть суворо, бо ж досвід у написанні п`єс в мене насправді мізерний. Сама ж п`єса написана два роки тому, днів за два-три... Зараз, перечитуючи її, самій хочеться додати якоїсь родзинки, але вирішила незмінювати нічого, а залишити в первинному варіанті. 

 03.11.2012 01:57  Марієчка Коваль 

так, початок є початок) нелегко це, починать, певно. я теж чекаю далі. ну не вистачає поки якоїсь цікавинки, але ж мусить бути. це як читач, і тільки, кажу відверто. тут простенький діалог..що тут взять. а ми теж, як і ви, читачі уже достатньо начитані, хочемо чогось не знаєм чого))) Удачі вам! 

 02.11.2012 18:45  Каранда Галина 

прочитала, але не знаю, що сказати... може, як буде вся п"єса, тоді... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди