03.11.2012 18:17
-
664
    
  5 | 5  
 © Андрій Гагін

Осінь-господиня

із написаного в минулому

Вона вразлива господиня:

То льє дощем, то небо синє,

Або сміється і лиш сонце.

Тримає ягоди в долоньці.


Зібрала скрізь траву зелену

і жовте листя з цього клена.

Стоять дерева попід полем,

Вже сплять - і в променях ранкових.


Мете мітлою сильний вітер

З дороги все сміття їй витер.

Й здійнявся стрімко десь угору…

Пташки летять, курличуть знову.


Завмерло тихе чорне поле,

Немов замерзли хвилі в морі.

Прощалась згодом і сумною

Ховала землю в сон, імлою.


Скінчила працю всю завзято,

і буде зиму зустрічати:

"Ну що ж! Нарешті все прибрала!

Бери, вже зимонько, управу!"



27.11.11

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2012 00:51  Лідія Яр => © 

Гарно про осінь... а зими то ще дійсно не треба...

 03.11.2012 19:17  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний віршик! Але не треба нам ще тієї зимової управи! :))))) Не наврочіть!