Осінь-господиня
із написаного в минулому
Вона вразлива господиня:
То льє дощем, то небо синє,
Або сміється і лиш сонце.
Тримає ягоди в долоньці.
Зібрала скрізь траву зелену
і жовте листя з цього клена.
Стоять дерева попід полем,
Вже сплять - і в променях ранкових.
Мете мітлою сильний вітер
З дороги все сміття їй витер.
Й здійнявся стрімко десь угору…
Пташки летять, курличуть знову.
Завмерло тихе чорне поле,
Немов замерзли хвилі в морі.
Прощалась згодом і сумною
Ховала землю в сон, імлою.
Скінчила працю всю завзято,
і буде зиму зустрічати:
"Ну що ж! Нарешті все прибрала!
Бери, вже зимонько, управу!"
27.11.11
