04.11.2012 10:46

-

482

6 | 6

 © Автор Невідомий

Дай напитись дощем з твоїх вуст, 

Ніжно-пристрасних й гірко-солодких, 

Від яких перехоплює подих – 

Так їх втратити я боюсь. 

Дай мені стати сонцем для тебе, 

Щоб зігріти похмурим ранком, 

Щоб пролитись у вічі світанком, 

Бо ти – моє сьоме небо. 

Дай заплутатись вітром в волоссі 

Й шепіт поля принести у сни, 

Щоб збентеживши твої думки 

Щастям розхристаним й босим, 

Поділитись коханням своїм.