19.01.2010 16:56
-
805
    
  - | -  
 © Борода

Албуфера

Нехай мене не судять земляки, 

Не кажуть "не правий", й подібне інше, 

Що край казковий славлю навіки, 

Бо вартий він того, ніж інший більше. 

Я народився в Україні, так! 

І там свої найперші кроки 

Пустив, і перше слово на устах 

Було вкраїнською. Через десятки років 

Знов заново учився говорить 

В чужім тоді краю,вдалі від дому, 

Старався через силу зрозуміть 

Нову країну, її люд, розмову. 

Вона ж мене прийняла без вагань 

Таким як є, вірніше-був тоді я, 

Дала роботу, віру сподівань, 

Що я здійсню свої таємні мрії. 

Вона - це місто на краю землі, 

На берегах одного з океанів. 

Тут Албуферою зовуть її самі 

Нащадки мореплавців і корсарів. 

Рибальським селищем була колись вона, 

Та розрослася у містечко гарне - 

Із цілої Європи дітвора 

Спішить у Албуферу, у Алгарве 

Щоби спізнать Атлантики вітрів, 

Сховати сонце на руках і спинах. 

На пляжах не змовкає їхній сміх 

І робить Албуферу вщент щасливу. 

Так, так - щасливу, бо тут раді все 

Усім приїжджим - німцям і датчанам, 

Голандцям, скандінавам, й перш за все 

Поштивим альбіносам - англічанам! 

Тут навіть вулицю назвали так. 

Хоч назви і нема на карті міста, 

Ніхто інакше не назве ніяк - 

Як Монтешоро, вулиця англійська! 

Туристи полюбляють віддихать 

В "старому" місті, у народі - "ямі". 

Кафе і ресторани там не сплять, 

Гримлять салютами тут пристані ночами. 

Готельні комплекси, як вулики, гудять, 

Басейни повні галасу і виску. 

І як інакше місто це назвать - 

Як не столиця португальського туризму! 



Албуфера, Алгарве, Португалія, 26.12.2009 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!