Про веб-камери
Хіба ми могли уявити...
Це почалося з великих магазинів і банків... Касири і оператори навіть переживали, як вони виглядатимуть у кадрі... Тоді звикли... Згодом це стало нормою, повсякденністю... Школярі викладають в нет відео однокласників, щоб посміятися з них... Люди народжуються, займаються сексом, народжують, вбивають і вмирають на камеру... Хто знімає себе сам, а хто й не хоче - не омине: в магазині, в маршрутці, на вулиці, на виборчій дільниці, - скрізь чатують приховані чи навпаки, відверто виставлені напоказ відеокамери... Поняття "приватне життя" скоро зникне як явище... Прогрес? мабуть... та щось мене це дратує...
Хіба ми могли уявити, ще зовсім, зовсім недавно,
Що кожен наш крок запишуть, і файл архівують справно,
Що зможем навчитись жити у оці відеокамер?
На пікселі вмить розкришать звичайний життєвий гамір…
Турбується влада рідна, аби не взяла нас трясця,
Формуються бази даних для нашого з вами щастя.
Безпечніше ж, – правда? – стане, коли за всіма приглянуть…
А ми і не дуже й проти: всміхаємось – нас знімають…
Лубни, 5.10.12
