08.11.2012 13:17
-
220
    
  3 | 3  
 © Таїсія

Осінь

Відколовся окраєць літа,

І в душі стало зимно знов…

Сонцем росу краплисту спито,

Десь задрімала моя любов…

Місяць в небі повільно чахне,

Й смуток кригою вироста.

Матіола за тином пахне,

Щось шепочуть твої вуста…

В серці струни сплелися в жмуток,

Їх так важко вже роз»єднать.

Душу їсть гіркуватий смуток,

Як його із душі прогнать?

Як же сумно зітхають квіти,

Знають: скоро й вони помруть…

Хочу я повернути літо,

Але осінь вже тут як тут…



м. Ромни, 07.11.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.11.2012 18:07  Ем Скитаній => © 

чудово передані пахощі осені і глибокий сум.

 08.11.2012 13:34  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш! З пахощами матіоли і окрайця літа! :))

 08.11.2012 13:29  Наталя Данилюк => © 

Чуттєва осіння меланхолія...Так гарно і трепетно!