08.11.2012 19:05
-
239
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

Випадкові віршики

Випадкові віршики

1.

сколоті слово із волею

пущені густо клубами

і колобками

кочені бруком між стін штурхонами.

слово, огорнуте в олово звуків,

стікає масою в маси.

день тепер кожний

містить у сОбі

капості

і паскудства.

революція ця

не стріляє на вулицях -

просто розстрілює

риканням звіра зневіри.

все у сЕбе

морською малюскою

ст-гу-є-ться...


2.

...відштовхнувшись від пустелі,

що була земля дідів,

стрибонув хтось у постелю,

в ліжко зніжених світів

і, затятий атеїст,

запалив у церкві свічку.

освятив його папіст

і кривавую осічку

любо вибачив, на лобі

полишаючи хреста...

у рукав (бо він сміхун)

присне сміхом і почуха

скроню пальцем вказівним...


3.

...прокидаються міста

з очманілим і хмільним

громодянством без прописки

і з пред`явленням прописки

із пропискою на метри,

на брудні приватні нетрі -

обрахований статично,

занотований у звіт

чи квадратний, чи кубічний,

все ж окремий, власний світ,

у якому - голод, холод,

безгрошів`я рік у рік,

безнадія та хвороби,

безпритульні діти кволі

і...промови просторік

із динаміків в коробках

- треба дбати про народ!...


4.

гук між зорями висить

ротом місяця худого -

то застрягла болю мить,

до якої і зі стогу

зайве, нащо, не тягнись -

не дістанеш золотого,

криком вигнутого рогу -

зів, роззявлений у вись,

пломенітиме докором,

біль устромлюючи вниз,

у твоє безсилля. сором

він ввіткне в земную вісь

крізь життя твоє, крізь тіло

і крізь долю, що у дні

аж навшпиньках чи застигло,

чи заклякло з ліні в сні...


5.

...і завертиться Земля

згустком крові, сліз і болю!

поки з`явиться петля

там, де сяють зорі кволі...

і збереться зодіак,

аби глянути у вічі

тому, хто давно закляк,

все прокляв і впав у відчай;

потім поглядом ковзнути

на того, хто це створив

і на місяць позіхнути

та й підУть геть від рабів

Водолій, Овен та Риби,

Рак, Телець, між них Близнята,

Діва, Лев і Терези,

Скорпіон, Стрілець завзятий

та неквапний Козоріг...

метеор у слід їм ліг

і з шипінням впав у море,

плюхнув мов би чорний крук...

але то небесне горе -

чим в душі вгамуєш гук?.....



1997р., листопад 2012 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.11.2012 00:01  Каранда Галина => © 

кожен заслуговує на окрему публікацію. Тут кожен рядок несе велике смислове навантаження.

 08.11.2012 21:38  Тетяна Чорновіл => © 

Всі віршики сумні й болючі, як на мене! Хоч останній астрологічний чомусь заспокоїв, а другий, хоч і тривожний, але в кінці розвеселив тим сміхуном з пальцем біля скроні! :)))
Мабуть, не така повинна бути реакція! Але я філософію сприймаю через емоції, мабуть це жіноче! :))

 08.11.2012 21:38  Деркач Олександр => © 

Усе гарно, все читається захоплено-з-цікавістю...
сколоті слово із волею
пущені густо клубами
і колобками
кочені бруком між стін штурхонами.
слово, огорнуте в олово звуків,
стікає масою в маси.... А ЦЕ мені дуже!!!

 08.11.2012 21:22  Сашко Новік 

клас. третій пройняв , а п"ятий взагалі, люблю такі астрально-астрологічні штучки