10.11.2012 12:29
-
207
    
  9 | 9  
 © Тетяна Чорновіл

НЕ МОВЛЕНЕ

НЕ МОВЛЕНЕ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Чаклунко Осене! По що в пориві ласки

Душа моя з вітрами ввись злітала?

Шелеснула верба: – Край його казки

Я теж зелені коси розплітала.


Чому ж так сумно, раптом, до смішного,

Ступати в листя золотих оманах?

Світанок зашарівся: – Й я для нього

Багрянцем розчиняюся в туманах.


Чим в серці так щемлять слова пророчі,

Що вголос я сказати не посміла?

– Я, – скапала роса, – йому лиш з ночі

В траві морозним інеєм щеміла.


Для чого теплим мріям трепетати

Крізь осуд недоречності недбалий?

– Щоб його літа осінню дістати…

Тремтів у ніч бурштином лист опалий.


В чиїх дощах так терпко заховатись

Зібралась я, калина знає спіла…

Не думала тобі я зізнаватись,

Та Осінь вже за мене це зробила.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2012 12:09  Деркач Олександр => © 

Дуже сподобалось))

 12.11.2012 02:14  Марієчка Коваль 

осінь.... минає вже і ця поганка осінь... Чудово так подані почуття.

 11.11.2012 22:33  Сашко Новік 

класно

 11.11.2012 12:01  Лідія Яр => © 

Дуже красиво, а другий просто запав у душу...

 10.11.2012 17:46  Наталя Данилюк => © 

Чарівна осіння казка!Хоч і з нотками смутку...Але це світлий і ніжний смуток.

 10.11.2012 12:40  Каранда Галина => © 

конкурентів у Вас багато: і верба, і світанок,і роса, і лист))) мабуть, достойний персонаж)))