11.11.2012 19:53
-
152
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Випадкові віршики

Випадкові віршики

(продовження)

1.

нам у половинності

весело-весЕло,

коли свою гідність

запахали в землю -

пів країни вбито,

половина квола,

а ми кажем - квіти,

вдягнем, якщо голо...

і, на подив світу,

пхнемося холопно

в темну, хамовиту,

лиху азіопу......


2.

...чи від жиру бісяться

обранці глагольні?

чи то пруть амбіції

з посланців народних?..

сваркИ до істерики

і то принципово...-

їм бо до холери

люд, їх побут, мова.

розгулялась братія,

здурила б і Бога!..

байдуже, в апатії

люди до усього.

...і з-під лоба дивиться

розгублений зуха,

чуха, тре потилицю,

матюки ті слуха

та й, не оглядаючись,

пішов задля руху -

де юрба мов зграй ключи

квилить в завірюху,

де путі всі замкнуті

в кільце у безвихідь...

і свобода в закуті

спотворена диха.


3.

...чи то все маячня?

чи онада прикра?..

як тоді, на схід дня

шуміла осика.

обіперся "б штубак,

невеселий, п`яний,

в серці туга й журба,

у зажурі в`яне...-

пощо так покохав

оте личко біле?..

поміж люди блукав,

навік онімілий.

поміж люди блукав,

минав приворота,

зазирав у рукав,

дослухався чорта.

зазирав у рукав,

куди дідько скочив...

вгледіти не гадав

там всміхнені очі

- ...то є все маячня!.. -

сказав, з лоба глянув

та й пішов навмання

у зажурі, п`яний...


4.

від горя на горій -

от і все життя.

креслить кола ворон

в небуття.

попід старим дахом

ахнув палі злам.

топори до плахи,

а біда до зла.

руку до розлуки

як у пастку клав

і буття від муки

яко стерво кляв.

по дорозі дрізки,

тріскоти вогнів.

зірки - сліпі слізки.

чи кого хто стрів?

перекинув килим

неба синь на вір,

оковиту хилить,

косить карий зір... -

чи то обрій хИбкий,

чи то в хаті піл?.. -

а по струнам скрипки

зливом шал і біль...


5.

а я все більше думаю про себе.

як подорожній, що стомився йти

й під деревом приліг у ніч глибоку

і позіхнув, зробив глибокий вдих -

поринув в сон, приспав душі неспокій,

під голову поклав собі кулак...

отак і я . та розуму не йметься.

в нерівному перебуваю герці

з самим собою. в підсумку - галак

нестерпний суєти. зневіра, скука.

на обрії ж - примара самоти

немов у зашморг скручена гадюка,

язИки два - з отрутою хлисти...

і доля все настирно в двері грюка.


6.

одинокості

правлять веслами в морі марнотності,

дме у парус непогамованої гордині

самотиння...

отже

загубитись у бЕзчасі можна.

прошу -

це і є та платня без кошту

пані

долі старої у безталанні...

а обрій омріяним ирієм надить -

адде,

сонце, що сходить з рожевої піни хмар і туману,

осанне...


7 (барокове).

"живе світ у руїні. гинучи, вікує.

хвилює, хоч застиглий: згуба скрізь чатує"

("образ", І. Орновський)


в хижі як в яскині. розпалюю ватру.

дощево щось нині і мерзлякувато.

ну і час наш зараз, трясця його мати! -

дивлюся з Парнасу на злиденну хату...

думки різні лізуть про насущне й вічне.

Фортуна комизна, стрімка та не стрічна -

то Мульцібер кличе, то нашле Фетіду...

до цього я звичний, куди теє діти.

та коли я стану недоречним в днині,

стукатиму в браму у лиху годину -

чи відчинять?.. хтозна. чого варті гики.

але ж жити тоскно, як мовчать музИки,

тільки жити темно, коли музи в грЯзі.

світ будЕ нікчемним, заким люди блазні.

...а таки ми дикі, дикіші за звіра.

які там музИки, музи та ще й ліри!

коли злидарюєм, коли злидень злидня

як не вб"є - грабує, потім пре в "еліти"...

але ватра гасне. кінчай травестію.

зірки вигнав пасти золотий КінтІя.

думки мої сонні НІкта колисає

і під спів ТітОна засина осада...


8.

ілюмінації,

ілюзії,

салют

і полиски на склі,

і сухозлітки,

і оплески,

із вистрибами виск

і радість до нестями!

тверезі тут

і п`яні -

рівні всі!

коли гармати свят

зірки букетами розвішують у небі

із вибухами,

гуркотом,

з шипінням... -

в цю мить забуто все!

і всіх прощають всі -

чи ворог ти,

чи друг -

тут свято забуття!

дива і мрія,

щастя,

бажання -

до знемоги! -

оргії кохань...

авжеж!

така краса

окреслює

нікчемність

фатального буття -

взамін дарує мить

до вічного

причасття.


9.

маю файну парасолю,

рампасові тухлі.

рибу лОвлю на сандолю -

ловиться ряпуха.

не питай, моя кохана,

чом такий невдаха -

маю харч в танжір охабний

і папугу птаха...


10.

піду кУплю сОбі мешти

до крамаря у крамницю.

прогуляю гривню решту,

а чи витрачу на дурниці...

або кУплю сОбі бриля,

файнішого серед краму.

прогуляю решту гривню,

проп"ю, усе, геть до краю...

прогуляю та й не гляну

ні в слід, ні за спину.

поціную вінок з лявру

опиуса до загину...



1997р., листопад 2012 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2012 14:56  Деркач Олександр => © 

Все дуже гарно і цікаво написано, широкий діапазон вражень...

 11.11.2012 21:45  © ... => Сашко Новік 

дякую за співчуття.

 11.11.2012 21:35  Сашко Новік 

так, прикольно. щось окремо і не виділю зараз.загалом сподобалось

 11.11.2012 21:11  © ... 

то мене чомусь потягло у чорнетки свої - що викинув, а що засумнівався - підправив і оце видрукував на сайт...сам не знаю навіщо так довго мучу компа?... але ж жалко так просто викинути. то ж вибачайте.

 11.11.2012 20:48  Каранда Галина => © 

цікавий діапазон дати написання... стабільна, все-таки, наша історія...

 11.11.2012 20:15  Тетяна Чорновіл 

Такі чомусь тяжкі Ваші випадкові! Не на сприйняття, а до роздуму та зажури!!! Хоч вовком вий!!! Добре, хоч 9 і 10 усміхнли!! :))