Паралельні світи
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Осінній день почався нудно
У хмарній сірості буденній…
А в тому чарівному світі
Крізь незбагненне срібновир’я
Душа світанку зайнялася.
Потроху відмирає листя,
Щоб смІттям долетіти долу…
А там дерева в казку вбрались
І тепле золотаве щастя
Вітрам притишеним дарують.
Знов дощ! Брудні його патьоки
Вологий концентрують холод…
Край того світу ж осінь плаче,
Бо місяця серпом блискучим
Вразила пізній біль розлуки.
Чомусь так калатає серце.
Осіння, мабуть, аритмія…
Там же – розбилося на друзки!
Їх листопад, такі болючі,
Голубить в шелесті кленовім…
