16.11.2012 20:07
-
275
    
  10 | 12  
 © Оля Стасюк

Осіння пора

Осіння пора

з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»


Хай дощ, і небо вже не синє,

Хай вітер б’ється у сльозах –

Я так люблю пору осінню

З її мереживом в думках.


Тихенькі вечори – як мрія.

Листки – як зорі на землі.

І пасма сонячні жевріють,

Як роси білі, на траві.


На серці важко, та не вперше.

Зате затих брунатний джміль....

Зате вже сплять всесвітні шершні,

Які вливають  в душу біль.


Пора осіння – сум в долонях,

Але це мій нормальний стан.

Лиш жаль, що проводжають коні

Пташок останній караван.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.11.2012 17:25  Наталя Данилюк => © 

Так світло-осінньо і мереживно,навіть не зважаючи на мінорні нотки,що де-не-де проскакують у рядках - чудова лірика!

 16.11.2012 22:08  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Трохи брунатного джмеля шкода! :))

 16.11.2012 22:01  Сашко Новік 

давай зав"язуй зі своїм нормальним станом. так непогано

 16.11.2012 20:34  Деркач Олександр => © 

Сподобалось!))))Поетично-натхненно, символічно-незбагненно...

 16.11.2012 20:10  Каранда Галина => © 

добре, що коні у вирій не літають)))) а "всесвітні шершні" - то хто?)))))))