Бойчук Роман Захланниста жадність
Як вени на зовні й оголені нерви, -
Чутливо-вразливі до болю
Рецептори слуху і зору. Маневри
Всіх тих, хто гризе свою долю:
Частинку свою, як шматочок хлібини,
Даровану кожному Богом.
Нічого святого нема для людини:
Все мало і мало їй свого.
Вражає, шокує, нарешті хвилює
Почута й побачена в людях
Захланниста жадність. А заздрість полює
Постійно з прицілом на грудях.
19.11.2012 18:59 Наталя Данилюк => © |
 І не кажіть,пане Романе!Часом серед людей,як серед вовків:накинуться і вчепляться в горлянку!..А все через заздрощі,жадобу і конкуренцію за місце в суспільстві.Наболілий вірш. |
18.11.2012 21:33 Марієчка Коваль |
 Прям як на сповіді в монастирі... Ну гарно конешно)) |
18.11.2012 20:02 Сашко Новік |
 цікаво |
18.11.2012 18:41 Деркач Олександр => © |
 Шикарно написано, та ще й тема така...Браво! |
18.11.2012 14:40 Тетяна Чорновіл => © |
 Серйозна зболена поезія! Навіть не хочу більше нічого говорити! Так воно і є - захланниста жадність!!! |