22.11.2012 11:51
-
250
    
  3 | 3  
 © Тиква Олексій Гаврилович

Світлій пам`яті сестриці Катрусі

з рубрики / циклу «Зачарування»

Живу, мов риба на откосі,

Пливу, як ранковий туман.

Німий і безголосий

Конаю від духовний ран.


Стелюсь росою на травицю,

Погляну цвіт я степовий,

Провіюсь, любая сестрице,

Як той ковиль.


І серцю любо й очам любо,

А час іде і там пора.

Зірвалась зірка із зірниці,

Рвонулась гаєм купина.


Лаштуюсь в дальную дорогу,

Ганяюсь кулькою в лотку,

Впаду я краплею з хмаринки,

Чи стиглим яблуком в саду.


Люди тлінні, плинний час,

Палітра, фарби над усе,

Вітрилами моїх картин до серця

Чебрець наснагу понесе.


Відходить все, спливають води,

Я твій, маленька часточка природи.

Сіяє промінь край віконця,

Стеблинка я спадаючого сонця.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.11.2012 12:20  Ірина Затинейко-Михалевич 

сум щирої любові...(((

 22.11.2012 12:04  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобалось! Слів нема!

 22.11.2012 12:01  Каранда Галина 

Стеблинка я спадаючого сонця - оце - дуже-дуже сподобалося!