Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.11.2012 22:56Білий вірш
Про осінь  Про життя  Про час  
50000
© Ем Скитаній

КВАЗІВЕРСУС.

2 чистина. Прозова поезія.

Ем Скитаній
Опубліковано 25.11.2012 / 14249

А. тара.



тару картонову зжужмленно-м`ятую висмикнув я із сміття, що з помиями змішане.

читаю на ній написане синім - "кефір жирність два кома п`ять відсотків".

на сАмому гребні, на капиці сАмій пакету - "кінцевий термін використання" - дата дуже затерта.

стискую пальці міцніше й міцніше - картонка шипить, аж сопе, мов змія без обличчя звуки у світ видає.


...чи бувають обличчя у змій?..

адже, он, як вигукує - то по людинячи, а то тваринно...

з неї отрутою жах виповзає струмочком кефірним.

липко і густо, і гельно вимазує  пальці мені, долу поволі скапується вниз по долоні, зростає повільно білою плямою там, унизу, на асфальті - вбирає у себе весь бруд і сміття, і смердючи фікалії й ці дві калюжі із сумішшю сопле-криваво-блювотною й слинною.

сап і шипіння змії без обличчя - ці звуки фуксинні! - хитаються й плавають вільно зі сходу на захід і навпаки - від заходу сонця у схід...  і бринять в павутинні осінньо луною.


я наступаю на пляму, що біло зростає великою омою зла і розбризкую жах підошвою правою.

декілька бризок впало на лівий мені черевик - гидота яка!

і в цю ж мить я почув - десь убивають людину - чую шурхіт грошЕй, які відраховує вбивця вбивці людини, смерть якої я щойно почув.

і луна відлуннями падала в мозок мій реготом.

жах і зненависть, зненависть і жах біло менЕ охопили - в нестямі побіг у нікуди - повз сміх і повз крик, і повз шурхіт грошЕй - стискаю скроні до болю пальцями біло-кефірними.


натовпу натовп людей масою суне повз мЕне, менЕ оминаючи.

на обличчях у них ворушиться желеподібна, кефірно безколірна посмішка, погляд - безмежна пустеля і СНІД визирає із лівого й правого ока, двобуквенно з кожного.

кожне промовлене слово до мене від них байдужо з вуст витікає кефірно - на їхніх лобАх приклеєна лея "кінцевий термін використання" - дати усі геть давно вже прострочені.


і відчув я нікчемність і лють від маси людської, від стовпища цього - відчув непотрібність і випадковість своєї присутності в ньому - потворність свойого буття у нестримному русі білої маси , яка нищить навколо все і себе заодно.

із присмаком крові у роті відчув тимчасовість усього людського, лякливість і жалюгідність, усю хворобливу свою меншовартість... життя у житті...


і я втік. я утік! я побіг... "які  можуть бути претензії в мене до світу, а в нього до мене?.." - питав я себе, міцно стискаючи пальцями тару картонову зжужмленно-м`ятую з написом синім "кефір"...

і прокинувся лютий хижак у мені - я повинен себе захищати у світі знущань й випадкових обставин - від цього страждає усе під зірками...

із хрускотом пальців зминаю в останнє картонову тару - неначе в руці моїй влада обставин над нами - яка ж насолода зім`яти пусте і картонне!

підкидую кулею тару і з льоту ногою - бац! - у вікно, що без скла мов діра - туди вдихом могутного звіра із темряви жахів умить затягнуло цю кулю - кулю мізерної думки моєї про людство і людяність...хвору уяву мою.


...йду собі геть, до баку залізного, з якого вистрибують омахи полум`я - руки замерзлі кладу на вогонь - бо зігрітися треба - холод дістав аж до п`ят.

поруч бака лежить наркоман - шипить і сопе, і гадюкою корчиться - мабуть у ломці.

чи доживе він до ранку? - питання з питань...

повз мене, мов крильцями нетля, війнула парфумно повія, горнеться дрожно у одіж, що ледь приховує тіло - його - і саме його! - на високих тонких каблуках з металевим підбором обережно несла мов на плаху до праці.

її силует віддаляється й тане в кефірному мареві з сіро-бородовим розводом в утомі байдужого сонця.

ось вже і вечір... там ніч незабаром - повії хирної час.


осінь.

холодно.

брудно.

недопал знайшов.

запалив - це хоч якось скрашує гнилість буття, яке розбухає в мізку пухлиною білого жаху.

напів відсирілий "чинарик" димком обволік, зігріваючи, душу.

і, втішений, ближче підсів до теплого баку, із нього вбираю у себе останнє тепло. "...може це і є ідеал, на який заслуговує людство..." - подумав, зігрітий, в дрімоті й...забувся у сні.

...а наркуша таки сконав - я відтяг його геть - не схотів удивлятися в очі майбутнього всього живого у Всесвіті...

...сплю.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.11.2012 Поезії / Білий вірш
Гроза восени
26.11.2012 Поезії / Білий вірш
На мОсті.
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Гудзики
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Призначення (Фентезі)
08.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Холодно
08.12.2016 © Костенюк / Вірш
Англія в 1819 році
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
Білий вірш Про час
27.11.2012
Початок вже минув
25.11.2012
КВАЗІВЕРСУС.
23.11.2012
Квазіверсус. (1 частина. поема.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 97  Коментарів: 12
Тематика: Білі вірші, квазіверсус, прозова поезія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.12.2012 15:24  Деркач Олександр для © ... 

Так, згоден з Тетяною - апокаліптична картина, у людства дата просрочена, збігає термін придатності, персонажі - повія, наркоман без майбутнього, бомж якому чинарик зігріває душу, недопалок як сакральний символ з минулого життя, ледь не єдина світла мить у сьогоденні де тільки вонь, блювотиння, тваринні запахи і десь шурхіт грошей, який супроводжується ВБИВСТВОМ ЛЮДИНИ...і майже рефреном знову іде нагадування - "кінцевий термін використання"...епітети, Образи, мова Автора все підводить до цього - "може це і є ідеал, на який заслуговує людство". 

 28.11.2012 01:05  Марієчка Коваль для © ... 

а я вважаю, що про це не треба кричати, да, просто вчити натхненно цьому своїх дітей. Що тут викоренити.. викорінюють старе непотрібне вбиваючи його. хто піде на такі жертви... Треба навпаки посадити щось нове, хороше... Місця хватить йому. Старе непотрібне саме струхне і дасть поживу молодому свідомому. Треба стимул, а не погрози. Лайно було і воно залишиться. Його нікуди не дінеш... . Просто треба притримуватись певного мінімуму. У мене багато думок, як і у вас. Я не ховаюсь від пишного лайна. Доброї ночі. 

 28.11.2012 00:52  © ... для Марієчка Коваль 

а кого воно не добиваає?... про це треба кричати, а не відвертатися в огиді - цю огиду ми собі завели самі, нам же її і викорінювати...адже ми так любимо згадувати про те, що ми залишаємо дітям...от і залишаєм, вибачте, лайнове життя. але я не стверджую, що у нас усе так вже і спаскуджено - як би воно так було, нас би вже і на світі не стало. не робити вигляд, що лайно не тхне, а прибрати його треба... от і вся тут логіка. 

 28.11.2012 00:36  Марієчка Коваль для © ... 

Тому що хочеться змішувати той зіпсований кефір з чимось свіжим, чистим, приємнішим, розводити сприйняття в міру і тим, і тим. Тут тиск на мою раниму "дєтскую" психіку, СНІД, то взагалі, добиває. 

 28.11.2012 00:33  © ... для Тетяна Чорновіл 

щіро дякую за відгук! 

 28.11.2012 00:32  © ... для Тетяна Белімова 

я уважно перечитую Ваші коментарі, прислухаюся до Вашої думки. а за ту увагу, яку Ви приділяєте моїм поезіям, щіро вдячний! 

 28.11.2012 00:29  © ... для Каранда Галина 

так, це іронічне обігрування нашого "кефірного" буття. 

 27.11.2012 22:49  © ... для Марієчка Коваль 

чому?.. 

 26.11.2012 16:47  Марієчка Коваль 

моторошно... 

 26.11.2012 14:34  Тетяна Чорновіл для © ... 

Попередні читачі вже детально охарактеризували Ваш чудовий твір! Тож я висловлю лиш емоції.

Такі образні картини!!! Читати було страшно, навіть моторошно! Хоч всі жахи - аж занадто реальні, щоб казати, що ми до цього не звикли!

Нарешті наглядно зрозуміла, що таке прозова поезія!

А оте "на високих тонких каблуках з металевим підбором обережно несла мов на плаху до праці" - аж захлинуло!

 26.11.2012 00:30  Тетяна Белімова для © ... 

Картина Апокаліпсису, який, насправді, вже давно розпочався на цій Землі...
Автор цього разу постає у лічині злиденного, може, навіть бомжа... І звідти, із самісінького дна суспільства, на яке він опустився, як із глибини колодязю, видно зорі-зерна правда...
Зужите, із простроченим терміном - ось та дуже влучна метафора, яку віднаходить Ем, щоб поставити діагноз цій сучасній добі... Мораль, ціннісні орієнтири, банальні продукти - все вже поза кінцевим терміном своє придатності...
Світ - це величезний смітник... Тут купи відходів - фізичних і моральних. Наркомани, повії, кілери, гроші, недоїдки, фекалії - все змішалося в одне неозере й хаотичне марево непотребу...
Окремо хочеться відзначити майстерність Ема як художника у відтворенні цієї картини: живі фарби й звуки, справжні емоції і почуття...
Чекаю продовження, а особливо розв`язки й морального висновку!
Твір дуже достойний і цікавий! 

 25.11.2012 23:43  Каранда Галина 

я розумію, що це дуже серйозна річ, оригінальна і цікава. але мені чомусь смішно - це ж треба, що може виудити уява поета з кефірної тари!))))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
30.04.2013 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди