Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.11.2012 12:58Білий вірш
 
60000
© Ем Скитаній

КВАЗІВЕРСУС

2 частина

ПРОЗОВА ПОЕЗІЯ

Ем Скитаній
Опубліковано 27.11.2012 / 14267

ранок чудовий.

сиджу і дихаю ним.

щільно заткнув ваткою вуха - ватку знайшов я поруч сміттєвого баку... а чого тут тільки нема на моїй території! тому всі поважають мене і потай заздрять такому ласому шматочку життєвого простору.


я сиджу на низенькому стільці, випрямив ноги довгі і обіперся спиною об стінку будівлі з бетону і скла - озіїнна ж! химера.

я насолоджуюся теплом перших промінчиків сонця, які торкаються мого обличчя.


чудовий ранок!

спокій і затишок обіцяє кафе, що навпроти.

і дарма, що задрипане - загратовані вікна його біло мені і всій вулиці, місту людей усміхаються.

з усіх його шпаринок струменіють аромати смаження, борщу, крабів, соленої і копченої риби... - різносмак дивовижний! настільки, що я аж згриз сухарця наче тістечко свіже і наче ситро - та й прямо із пляшечки - видудлив, ні! я хильнув якусь каламуть із консервної банки в іржі (ледь не порізав нею вуста)... - не все так погано в нашому домі. а то!


- доброго ранку, пане-товаришу! - чемно вітаюся я з перехожими. вони ж - ввічливо не звертають на мене уваги і обережно переступають, або ж обходять мої довго простягнуті ноги.


яка ж насолода цей ранок!..

лімузін, що зупинився біля обшарпаних кафешних дверей, ядучо цитриновий кольором, ще й блискучий, із темними вікнами - надзвичайно казковий! обласканий сходженням сонця, весь випромінює ласку і затишок, і тепло запрошує в гості...

як опинився він тут, цей символ буття рожеволицих здорованів?..

на моїй території - нонсенс, маразм, абсурд, нісенітниця! цього бути не може...а таки воно є. непорозуміння якесь?..або - що?


заінтригований, встав зі стільця, підійшов до авта, тронув дверцята - я ж є тут газдою - вони відчинилися!..ба... о-го! тут ідеал, мрія, краса! тендітная квітка зневажливо кинута кимось на заднє сидіння, яке обтягнуте жовтою шкірою. жахливіше те, що руки її заломлені й ззаду зв"язані, спутані ноги, у роті кляп, зав"язані очки, лиця її - дві пелюстки трояндові! - мокрі від сліз, що росинками на підборідді... хто се зробив?! що за потвора?!.


миттєво звільнив, зірвав пута з рук її, ніжок, звільнив оченята - великий, безмежний космос розгуби - і нахилився до неї, аби вихопити із цієї халепи, прірви комфорту, брехні, облуди й жорстокості... але я відчув лиш легке коливання повітря наче від помаху крил - шурх! - і її вже нема.

це булА лише мить, невловима, незримая мить злету краси і кохання, апофеозом всього цього дня...


вона залишала мене.

я дивився услід їй, карбуючи в пам"яті зляканий погляд - вона раз, тільки раз озирнулась!

дивно, мені булО жаль.

згуба ця мене болісно вжалила серце і вразила душу простими питаннями - де подівся, де зник ідеал? і чому саме від мене?.. чи на лОбі мені накарбовано Богом? - "невдаха"...

куди побігла вона? і чому отак спішно, у паніці? що налякало її у мені?..


ах! втікла, не лишила від себе нічого...

самий тільки жах на обличчі її у пам"ять мою закодовано всесвітом спогадів - таки вжахнулась вона мене... такого й вві сні не побачу ніколи - аби щоб отак сахнувся у жаху від себе?!.. дурниці... але спогад малює мій ідеал із поглядом жаху...

жах? але тяжко визнати жах ідеалом буття. що ж тоді, все це виходить - щасття, кохання, краса як насилля, брутальність, хамство і гвалтування?..

мізкИ мої...мізкИ мої...ї...ї... ні!

це не можливо, це маячня, хвора уява, безглузддя якесь...це протиріччя! краса і жахи... не вмальовується  дурничка... невже я тут у ролі жахіття?.. ні! то у мене шиза, мабуть... - бо закоханий я.


я в розгубі.

була біля мене, моя була наче, а зникла назАвжди...- куди? чому і навіщо? від кого?.. від мене?

запитання останнє уражає до розпачу кривдою - я ж рятівник твій! а ти...

кого ти втішаєш в цю мить, пригорнув тебе - хто?.. хто втішає тебе?

а, може, ти вмерла?.. о! ні, я не вірю.

бо ти ідеал,а отже безсмертна.

кохана, повір мені - я не причина жахання твого, бо не потвора якась там, я красень...хіба що злегка забруднений...але ж хто зараз чистий? крім тебе, звичайно.


люба! подай мені знак хоч рукою, чи поглядом, або торкнися цілунком до мрій моїх, снів і я вийду з петлі потрясінь, перестану кружляти по колу невдах і зречЕних - надію мені подаруй, скажи що ти є мені втаємниченим голосом, видихом лЕгким легіта літа, уяву мою угамуй.

з розуму зводить без тебе життя у житті, яке створюють глюки у вигляді владних духовноскалічених і хамовитих паскудних гидот - і постали вони настільки реально, що вірю у те, що ввійшли у життя вони, у сьогодення, у повсякденнісь і гадять вони навколо себе усе...і гадять...і гадять...і гадять...

важко мені зосередитись в думці своїй... - кохана, без тебе ЩО Я?..

і навіщо, для чого рухаюсь в русі людському ще від початку свойого й до самого скону? там, в тому русі навіщо я взагалі?


...коли то скінчиться оце божевілля? ах, чи скінчиться колись?..

хіба що упасти обличчям у бруд із ваткою в вухах, не чути щоб крику безсилля й відчАю.

від думок тих аж мізки тріщать, розпинає нутро мені все, червоніє обличчя і простір мого існування ось-ось і звузиться в риску, у крапку, в ніщо... - я луснути можу!


...видіння булО це, чи день у реаліях - ніяк не збагну. живу, чи існую, творю, а чи нидію світом, який постає мені в очі ігрищем в пурпурі: червоні химери танцюють в червоному омаху полум"я... - геть!.. - їм кричу і зникає цяя вистава...натомість з"являється інша картинка...- котиться м"ячик...котиться м"ячик...котиться м"ячик по дворУ, стояла де хата, а в хаті дитина і жінка, і чоловік - усі мертві, бо вбиті і, за мить, палає вся хата - на згарищі тому пихаті будують багаті палати за триметровим парканом...

до біса!

у скронях дзвенить аж і бджоли гудуть і зграями жалять...і жалять...і жалять...


піду, відшукаю кохану красуню - вона не могла далеко від мене піти за такий коротесенький проміжок часу.

вийшов з завулку, змішався у щільній лавині людської ріки центральної вулиці міста.


...сонце зійшло вже висОко...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.11.2012 Поезії / Білий вірш
На мОсті.
27.11.2012 Поезії / Білий вірш
Початок вже минув
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
10.12.2016 © Костенюк / Вірш
Ветеран про Небесну сотню
10.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Вигадки і звички
10.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Запорука Виживання (Жах)
10.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Слова
09.12.2016 © Серафима Пант / Вірш
Лишитися з носом
Білий вірш
28.11.2012
КВАЗІВЕРСУС (3 частина)
27.11.2012
КВАЗІВЕРСУС (2 частина)
25.11.2012
КВАЗІВЕРСУС.
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 106  Коментарів: 10
Тематика: Білий вірш, прозова поезія, ранок, люба, кохана
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.12.2012 16:50  © ... для Деркач Олександр 

кінцівку я вже додав у цьому році...коли на свої очі побачив, як вибивають з людей землі під забудови - і зрозумів, що саме такого закінчення і не вистачало в цій частині. щіро вдячний, Олександре,
за прочитання і відгук! 

 02.12.2012 16:45  © ... для Тетяна Белімова 

щіро вдячний за критичний погляд - тут думки наші схожі на сьогодення - я і хотів передати крах, але з надієюю хоча й химерною, але все ж з надією на щось краще. дякую іще раз! 

 02.12.2012 16:35  Деркач Олександр для © ... 

Глюки чи реальність, реальне божевілля чи божевільна реальність... і знову випливає з підсвідомості минуле - котиться м`ячик, подвір`я, хата, дитина і мати-жінка, чоловік - всі і все вбито, згарище, попередня апокаліптина картина людства зводиться в одну точку, точку перетину іржавих бляшанок і блискучих кабріолетів, на розі людської ріки, сміттєвого баку і задрипаного кафе - місце зустрічі бідності і багатства, мрійливих химер і символа рожеволицего буття...кінцівка драматична, але ДУЖЕ поетично написана. 

 28.11.2012 20:02  Тетяна Белімова для © ... 

Мені здається, що ось вона - кульмінація "Квазіверсуса". Ліричний герой поеми зіткнувся із коханням, яке прибуло на ... рожевому лімузині. І відразу стає зрозуміло, що кохання - це привілей багатства... Любов і бідність речі не сумісні.
Світ капіталу загалом не визнає почуттів простих людей. Автор ілюструє цю тезу моторошною картиною дому, де всі померли, бо ж тут має бути палац, а не садиба простих людей! І тому, хто тут жив, чого праг, товтосума не цікавить...
Ідеал зник чи просто розчинився, а герой повертає за ріг і теж розчиняється у натовпі таких же, як він... 

 27.11.2012 23:18  © ... для Тетяна Чорновіл 

дякую за терпіння, яке Ви поклали, читаючи мій опус - якщо я вважаю, що мені треба дати за це путівку десь на відпочинок, то я уявляю, як морочило Вам голову те читання графоманії... - іще раз щіро дякую і за прочитання, і за відгук, і за високу оцінку. 

 27.11.2012 23:14  © ... для Каранда Галина 

на жаль, ні, не читав. сходив по Вашій адресі і кинув поки що оком "по діагоналі" - на прозу, Ви ж розумієте, потрібен час - але теми наші стикуються. тільки в мене чисто символічний образ, як образ людини із відчуттям непотрібності, та ще й тричі здуреної у всіх епостасях буття, чи життя...- то вже як прочитати. 

 27.11.2012 23:04  © ... для Деркач Олександр 

почекаю. 

 27.11.2012 20:39  Деркач Олександр для © ... 

Ніяк не дійду, не налаштуюся, просто пробігти не хочеться, все-таки об`ємний твір... 

 27.11.2012 16:50  Тетяна Чорновіл для © ... 

Про таке, здавалося б... існування Ви написали так чисто і тендітно...

люба! подай мені знак хоч рукою, чи поглядом, або торкнися цілунком до мрій моїх...

Вражена...

 27.11.2012 14:46  Каранда Галина для © ... 

жанр дійсно цікавий... чи не занадто складні думки Ви вкладаєте в голову отого володаря сміттєвих баків? а втекла - ясно, що в текла, в цій ситуації вона втекла, хоч би її і принц розв"язав... А Ви читали Чорновіл

ІСТОРІЇ СМІТТЄВОГО БАЧКА / ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ?

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.05.2011 © Наталі
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
09.12.2016 © Панін Олександр Миколайович
08.02.2012 © Серж
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди