27.11.2012 23:12
-
150
    
  7 | 7  
 © Ем Скитаній

С. Ч.

початок вже минув

і до кінця шляху далеко -

так легко мріється іще

...і помилятися

так легко...

і далі йти,

не їсти і не пить,

без нарікань, без крику... -

і так завжди,

коли в гортані сухо

і за спиною крила

вже до надій,

безвладні,

не несуть...

надій нема!

де відшукати суть

удач і чистоти?!. -

хоч перемий весь світ

по кісточкам і нервам.

нема в стосунках простоти,

високих слів...немає.

оце лиш тільки віра

і відстані до стріч,

і тихий плач,

і біль,

і дощові світанки,

і скрип орелей

на вітрах,

і сум,

і сподівання... -

і знов дорога,

знов у путь -

час зачекався

вельми...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.11.2012 18:29  Деркач Олександр 

Дуже гарно, наче сумно...але є нотки надії, певно це і є мудрість...

 28.11.2012 18:13  Лідія Яр => © 

і за спиною крила
вже до надій,
безвладні,
не несуть.....таке буває..чудово написали

 28.11.2012 13:34  Бойчук Роман 

Гарно!

 28.11.2012 00:41  Наталя Данилюк => © 

Так чуттєво і журливо...
так легко мріється іще
...і помилятися
так легко...-о,так,на початку шляху все здається таким легким і доступним!..Проте,чим довше йдеш,тим більше втомлюєшся.Гарний вірш!

 27.11.2012 23:52  Тетяна Чорновіл => © 

Так журливо відгукуються Ваші поезії десь у підсвідомості... А той скрип орелей на вітрі аж відчувся болюче...

 27.11.2012 23:23  Каранда Галина 

початок вже минув

і до кінця шляху далеко -

так легко мріється іще

...і помилятися

так легко...

оцей фрагмент взагалі супер.... цікаво, кому присвята))))