Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.11.2012 01:35Білий вірш
 
КВАЗІВЕРСУС
20000
© Ем Скитаній

КВАЗІВЕРСУС

3 частина

Mixt

Ем Скитаній
Опубліковано 28.11.2012 / 14282

джокер, або третє кохання.


не переймайся, вона всіх дурить.

потім зникає - взагалі  - ф"ють! і просвестіла повз предмету захвату душі... ха-ха-ха-ха-ха-ха!.. моя дівчинка.

якщо чесно - ти не її смаку. і це дійсно, правда (правда, про яку ми ще згадаємо).


вона віддається першому стрічному...ні!..першому ліпшому, пиячить і трахається на повну катушку - усюди, скрізь, на всьому, з усіма. актрисою грає - талановито грає! - цнотливочку. сором"язливо навіть червоніє від кожного цілунку, мов чорниця. ти, мабуть, це - еге ж?..помітив.

де вона зараз?..

не знаю...

але підкажУ - твоє палке кохання на смітнику століть...

тут я боки рву з реготу! кручуся по килимку з гучним і веселим сміхом -...ти ж хотів як усі її трахнути!.. палко, із пристрасттю... - яка банальність!

але не вийшло - ти невдаха, ти нездар,слабак - прогавив її... ой, я не можу! зараз помру з горя...


але це є реальність - реалізм - правда на межі ідеалу. єдине, що тебе збиває з панталику, так це розчарування і розгубленність...що є ляпасом по твоїм надіям - ляп! і по твоїм мріям - ляп-ляп! і залишаються тобі споглядання спогадів під супровід моєї улюбленої ще з дитинства мелодії... без підстрибу я не можу проспівати її тобі...-

ти зраджений,

ти зраджени,

ти зраджений -

ха-ха!.. - веселі слова, чи не так?..


чудово!

а на що, власне, ти розраховував, загубивши її? -

на раптову темряву? криваві баталії? на вендету? на вселенський бардак, анархію, на хаОс, на безлад у світі? на революції?!.

а, може, на тріумф справедливості у коханні - тобі на втіху сюди додам - у палкому коханні?.. зась! бо палке кохання не буває справедливим - воно найвищий прояв егоїзму - тому що це і є головною умовою для його існування між людьми у часі... ти - згоден?


але у що удивляєшся так? шукаєш відповідей? там, де ти дивишся, їх немає - там не існують відповідальні.

що хочеш побачити, роздивитися там, у пустелі, що ледь освітлена невідомо звідкіль спадаючим світлом? вважаєш, тут спогад твого буття як у долоні? - омана се!

там, у пісках і павутинні лежать зневажливо кинуті іграшки - вони не потребують пояснень і відповідей - вони ясні і зрозумілі тут лише, бо вони у склепі минулого... чому вони саме тут? як гарно, що поспитав про це в мене... - тому що це спогад дитинства і йому пасує самотність. до нього не можна торкатися навіть уявно - спогад цей є те, чого не існує вже, він - минуле, його немає в темряві дорослого буття сьогодення.

але ти помітив себе там і тягнеш гумову руку в дитинство, юність, молодість, в інші минулі світи цікавих чуттєвих пригод і фантазій, в яскраві часи, яких не повЕрнеш ніколи... - ти старієш...он воно що.

ні-ні! не обдуриш мене! о-о-о! тільки не зараз.

ти вже старий, ти ішемічний і рве тебе в шмаття тахікардія... - а все одно тягнешся весь аж, огидний, крізь радість, нудьгу, нудоту і біль до них, туди, в недосяжне. навіщо?! не торкайся своїми старечими лапами чистого світу! не смій!!! турбувати його дорослим світоглядом.

бо там речі одухотворенні і вчні в своїй чистоті і прозорості бачення світу - не брудни, не обруднюй...прошУ тебЕ я. то єдине лишилося світле по тОбі...і рука в тебе, глянь яка - гумова, груба...


...дитяча фотелька, дерев"яний коник гойдається - взад-вперед-вгору-вниз - веселий писк і щасливий сміх - дерев"яна шашка у руці - о-го-го-ех-ха - вперед! у наступ! - обод роверного кОлеса гримить по дорозі, пилить по стежкАм, котиться м"яко по траві, гнутою дротиною женеш його поперед сЕбе все швидше і швидше - все швидше у небі летить паперовий фарбований змій - вітри шумлять у листі, кущах, у вухах - біжиш, трава б"є, лоскоче босі ноги, аж ось - злітаєш у небо з розфарбованим змієм - захват і кохання до світу перемішується із відчуттям краси - солодкий біль огортає душу від першого дотику до ніжного тендітного і жаданого дівочого тіла...поклик природи...


все! досить!

далі вже пішли-поїхали охи, ахи... не треба, залиш то.

залиш те, чого вже не існує. залиш чисте чистим, прошу тебе.

ти бачиш лише приємне. але правди бачити не бажаєш, тобі вона начебто і не існує.

так, я згоден, правда - категорія суспільна, а спогад - власне надбання, інтимне і це є головним для тебе зараз. адже, чим більше часУ сконцентровано для тебе у спогаді, тим привабливішими стають і він, спогад, і світ і це вірно - погане відпадає, забувається. є, звичайно, спогади суспільні, але вони росташовані в іншій площині космічної свідомості - і скільки ж там багна! - тому що суспільність не має інтимності. тому тобі не можливо без спогадів жити і вижити в реальності, у сьогоденній жорсткій і жорстокій правді. бо правда... ото ж, правда - вона многолика!......


ну, що, власне, правда? кому вона потрібна? зі всім своїм брудом, потом і кров"ю, із вічним протистоянням добра і зла та з іншими протиряччями?..

вона, правда - стала, констатуюча, пряма, незламна, незмінна і страшна.

безкомпромісна і потворна.

обурлива, огидна, бридка.

і паскудна, жахлива, ганеббна.

і брудна-брудна-брудна... - як ми. бо грішні. як дама Пік.

якщо до спогаду краще не доторкатися (лише споглядай як святе і світле), від правди тримайся якомога далі. або тікай, біжи від неї як від чуми - живи в сьогоденні сліпо, німотно, глухо і легко, в ілюзіях і в постійному кайфі поверхового бачення і сприйняття сьогочасного світу - сприймай все таким, яким ти в собі його маєш... - живи.

а правда заслуговує лише на зневагу, на презирство, на осуд і знищення.

правда - основа, першопричина в буттєвому ланцюгу, що обплутав і душить людське існування. а саме: правда - вона ж реальність, правда - вона ж гроші, правда - твоє буття, правда - вона ж влада...

всього та й усього - реальність, гроші, буття, влада - чотири кільця в ланцюгу...який коротенький! а як душить... аж лоскотно в шійці мені.

і все це, замітив? на правді нанизане. яка ж вона гАдка! поглянь лишень ось...- адже правда, що ми хижаки, потвори, злодюжки, руйнівники у природі?.. а нам не потрібно це знати! і, тим більше, таке визнавати - і в цьому наша єдина правда і правота... до біса правду!

а завжди поруч брехня - бо тягне правда її за собою. брехня та опушена, а правда обгужена, потім все навпаки - те саме стосовно брехні - і так нині, і так повсякчас, і в майбутні віки.

заради правди вбивають, скуповують, трощать і нищать держави, забороняють, катують і нівелюють нації. і нації стікають кров"ю, зникають, м"яко кажучи, випадають як осад в історію, в спогади людства, в суспільний спогад, обрастаючи брехнею і протиріччями... - з іменем правди у серці, в душі, на вустах.


так-так-так- так-так-так!.. а чим далі, гірше і мені це по душі...

сучасна правда - відверта брутальність і хамство - як я люблю ці слова! бо що може бути реальніше цього?!.

а ще правда - підглядання в прозурку, плітки і "чесна" інформація на замовлення стовпища. слово "чесна" лишив я у лапках умовності - навіщо?.. спитай мене! прошу... умовність дозволяє робити виправлення у часі, виправдатися, допустити таку собі непевність, маленечку похибку - отакусіньку крихітну! - всього не передбачиш, заметелити невеличкий обман в суспільство з причин "неповної обізнаності"... - адже тут гуляють не аби які гроші...задля правди - а в якій цині вона зараз?..

і справу зроблено, і мету досягнуто - начхати на все нам!

ми ж бо у курсі - бізнес робиться на реготі і веселухах, на маренях маніяка і вбивці, на оголені тіла - фалоси нині в фаворі, в великому запиті часу, в цині незбагненній! - на коханні, на збоченні і на сльозах... - на усьому, що приносить нам підглядання й випитування (або, як прийнято зараз казати, ексклюзивні інтерв"ю), плітки і порпання  у брудній білизні (тому і цікава, тому що брудна), на всьому, що ми називаємо "поінформованістю настільки, наскільки дозволили гроші" і т.д.... і то є правда.


а ми називаємо це життям, в якому правда і чорна, і біла, і жовта, червона і сіра, і базна ще там яка...

у правди безліч кольорів і відтінків, яскравість її й колоритність залежить від цінності правди... - ага! грошіки знову... - але найчастіше вона невиразна, невИдима, непомітна і не вловима, залита лайном брехні... свята правда.


до речі, відомо тобі, що тебе розіграли в життя - у шахрайську рулетку у лохотроні ділемою - "правда", чи "зло"?..

там гвалтує політика правду, а злодюжки гвалтують правду політики і промовляють, що та-а-ам десь є компроміс (з обмовкою на компромат) - наприклад, та ж диктатура... брехня!.. хо-хо, ще й яка!


...а ти й досі вважаєш себе розумником, сховався страусом в спогад?.. а тобі не здається, що поза така закликає сторонніх до справи - глянь, як здригаються м"язи у людства... не сміши мене більше ніколи отак...

якщо по серьозному - спогад вже твій тобі не належить, бо він - загальноцивілізаційним став надбанням і тобі, для тебе, в тобі не існує - ти його виголосив уголос, на нього вказав недолугими діями.

ти приречений мучитися у правді з причини свойого прозріння... от, маєш туза офігенного, битого козирем шістки...

о-о-о! - ти оцупок, на якому розсілися владні зади. і, як те не прикро мені визнавати, це твоя правда, реальність прозріння. вітаннячко!..

авже ж, ти - людина! така, як усі, одиниця в суспільстві, звичайнісінька і пересічна. а щодо інших - отих, багатеньких - в них теж є правда, але не така, як твоя - вона інша і для них вона правда своя... як здорово! і як просто! аж дих мені збило в легенях від захвату в тій хвилосохвії правди... тому оце їдеш, трясешся в громадському транспорті - правда ж? як зручно... погоджуйся, визнай реалії.


що за лахи на тобі!?!. копійки рахуєш... кінці з кінцями ледь зводиш у своєму жалюгідному житті - ні! - плазуванні по життю. а вони, он, у грошах, в лімузинах, при владі сильні, значущі в поставі своїй, могутні багатством - вон боги, вони - пахани! радіють життю серед злиднів - тому що існують в інших вимірах і світах - вони як субстанція виснуть над нами. це вони дозволяють тобі тимчасово іще животіти, нюхати квіти, які оце зараз везеш до коханої. їм завдяки ти, взагалі, ще катаєшся в громадському транспорті і незалежний на волі... складаєш владі подяку в умі?.. а, все одно, ти приречений на субтитуцію - з квітами надто примітний...

а вони благодійні - гублять під ноги тобі мідяки ненароком, щоб ти жив, щоб ти вижив у злиднях, в облуді й брехні. бо вважають, що  правди твоєї позбулись - пропили її із тобою, тепер ми разом пропиваємо іншу, чужую якусь там на трьох зрехтували - п"ємо, роспиваєм, нахвалюєм - ах! міцна то яка! і гарна, прозора, гірка і солодка в однОчас... а сп"яну забули, що правда - одна.  однісінька!.. чуєш? закоханий - на всіх вона, правда, одна - вони наші слуги...


...нещасний! в тЕбе ж побачення. навіть зрізав борідку - вона попросила, напевно? і ти поголився. лишив тільки вуса - вони табі гарно пасують, ти наче козак! вона ахне і, безперечно, у захваті буде з тої твоєї прикраси - їй бо до лямпи, яка вона в черзі до тебе... дурепа! ще й цьомнути дасть лиця й вуста свої вельми спокусливі і...небезпечні. а далі - трах-бах...

то вже без мене, я - пас. бо далі йде лірика, спогад, просякнутий небом, теплом, озоном і сяянням сонця, шепотом, сапом і стогоном секса... не для мене ці прибамбаси - мене верне від них, бо я знаю все це і відомо давно...коротше - обридо...

не красою врятується світ, а врятовуючи красу, сам себе світ красою врятовує - це як їжа фізичному тілу для виживання, так для душі наче ліки краса ця уся у коханні, всілякімистецтва і - розум... ото ж, пом"ятай, найвища краса для душі - кохання і...розум!


а, може, то все є гра банальної долі?..

до речі, які ігри ти знаєш іще? багато? одразу отак всі й не згадаєш?..

то слухай сюди - ігри бувають лялькові, музичні, азартні, кіношні і театральні, з людьми, без людей, живі є і мертві, у віртуалі, є як в реаліях дуже реальні, з фішками є і без фішек і так далі усе  в тому дусі... а фініш зАвжди один, простий й зрозумілий, а саме - повітряні кульки й мильнянкові бульбашки лопаються у повітрі наче очі смішинок, а з бульбашками і кульками ти, по калюжі сковзаючи юзом по вуха в багні, вилітаєш в трубу, у нікуди і... - як з"явився у світі ніхто і ніщо, так і лишився ніким поза грою...ух! класно як все це!..еге ж?..


а на мене ти не зважай. я - Мамай і я медитую як Будда отой, що під вишнею мріє собі під бандуру... та не дивись так на мене!.. нехай буде так, як верзеться тобі - я бранець пустот необмежності і самоти, я - невдаха і графоман. і все то було не поезія в прозі,а проза в поезії...тс-с-с-с!..то секрет. і ліра в руках моїх, бачиш?, розбита...а зверху на них, на кусках і відламках, і щепках, розірваних струнах лежить розкладена постіль для мене... я чекаю - твій хід вже, не спи...

...бійся пустунчика купідона.

1996-97рр., 2011-12рр.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.11.2012 Поезії / Білий вірш
Початок вже минув
28.11.2012 Поезії / Вірш
і чому я, чому відпустив
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
04.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Чому ти мене покинув? (Апаш-танго)
04.12.2016 © Серго Сокольник / Ліричний вірш
Йшов на скін сірий день...
04.12.2016 © роман-мтт / Вірш
Мріями (фантастично)
03.12.2016 © Богдана Копачинська / Ліричний вірш
Танцями дервішів закружляють сніжинки
03.12.2016 © ОлексАндра / Вірш
Тремтять дороги памороззю сизою
Білий вірш
30.11.2012
з шепоту пошорклих вуст
28.11.2012
КВАЗІВЕРСУС (3 частина)
27.11.2012
КВАЗІВЕРСУС (2 частина)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 84  Коментарів: 4
Тематика: Білий вірш, кохання, реальність, зрада, доля, душа
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.12.2012 19:38  Деркач Олександр для © ... 

Сильні, суперечливі враження...в цій частині попередні апокаліптичні картини фокусуються на приватний, внутрішній конфлікт із світом...людина не існує сама по собі, їй для щастя потрібна рівновага, гармонія у відносинах з суспільством, взаємність у любові, повага у спілкуванні...ЛГ цього не знаходить, його зраджує кохання, зраджує лицемірне суспільство, яке декларує правду, свободу, рівність, а насправді світом керують гроші... і діалог зі світом переходить у монолог-звинувачення, і цей монолог і стає головним літературним героєм, але суперечливість у тому що кохати треба не чекаючи відповіді, взаємності ( або воно є, або немає), так і з суспільством - не зважаючи на втрату ідеалів залишається Віра, Воля, навіть у обмежених обставинах і просторі, Життя - навіть коли здається що воно втратило сенс, ЖИТИ і ТВОРИТИ в цьому сенс ЛЮДИНИ. і це все я побачив у Вашому творі. З повагою, і дякую, що спонукали мене на ці роздуми)) 

 28.11.2012 20:13  Тетяна Белімова для © ... 

Кохання минуло... Гіркі роздуми, спогади, правда життя - залишилися насподі душі... 

 28.11.2012 16:50  © ... для Тетяна Чорновіл 

щіро вдячний за відгук! 

 28.11.2012 13:59  Тетяна Чорновіл для © ... 

Третя частина на мою думку найтрагічніше прозвучала... Важко сприймати... І боюся сказати зайве неправильне слово.
Тепер розумію оте Ваше запитання в "Останньому скафандрі"...
Та скільки доль - стільки й світів. І той, що розколовся там, не менш трагічний за цей.
Сподобався Ваш Квазіверсус (чи як там його..) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
09.12.2010 © Народна творчість
21.03.2013 © Тетяна Чорновіл
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди