01.12.2012 21:22
213 views
Rating 5 | 1 users
 © Бондар Ірина Василівна

Моя печаль, ти в очі заглядаєш

Моя печаль, ти  в очі заглядаєш.

Не думаю – приходиш у ві сні

Не згадую- ти маришся мені

Клянешся що і досі ще кохаєш.


Пригадую в дитинстві я була

Закохана у  тебе до без тями

Про тебе думала і днями і ночами

Та так твого кохання й не знайшла.


Не зрозумів, не зачекав, і відпустив.

І я пішла, шукаючи дорогу.

Я пронесла через літа свою тривогу,

І трепет не почутих ніжних слів.


Пройшли роки, ні, навіть пролетіли,

Мабуть, мені не світить забуття.

Я знаю пронесу через життя,

Кохання, що озвучить не зуміли.


У кожного із нас свій будній день.

Моє життя поламане нівроку.

Не зрозуміла я свого уроку,

І душу заволочує мігрень.


Пробач, за те що довго так мовчала.

Хоч жити ще ніколи нам не пізно.

Я долю про одне молю лиш слізно

Сказати те чого я не сказала.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Бродит осень по лужам печальная | Кривохижа Ірина Василівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стих - Осений бал | Кривохижа Ірина Василівна».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.12.2012 22:47  Деркач Олександр => © 

Зворушливо... 

Публікації автора Бондар Ірина Василівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо