Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.12.2012 10:33Річниця
Для школярів  Для студентів  
290 років з дня народження Григорія Сковороди
50000
Без обмежень
© Каранда Галина

290 років з дня народження Григорія Сковороди

Каранда Галина
Опубліковано 03.12.2012 / 14394

Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку.

Дослідники відшукали архівні матеріали, що малюють нам соціальний стан його родини. У козацькому переписі Чорнуської сотні Лубенського полку за 1745 рік записано: "двор Пелагеи Сковородыхи, сын которой Григорий обретался в певчих". Батька тут же названо не поважним ім`ям Сава, а зневажливим "Савка", що вказує на приналежність родини до малоземельних, тобто незаможних козаків.

Козацький стан усе ж давав особисту волю і формував у майбутнього філософа психологію вільної людини.

Питанням честі вважали козаки освіту для своїх дітей. Ця традиція та виняткові здібності малого Григорія до навчання спонукали батьків віддати сина в науку до дяка, а від дяка - до Чорнуської церковнопарафіяльної школи.

Після закінчення в 1734 році сільської початкової школи він вступив до Києво-Могилянську Академії.

Маючи прекрасний голос він був відібраний і зарахований співаком придворної хорової капели в Санкт-Петербурзі. Однак, після декількох років роботи в капелі, Сковорода повертається до академії і продовжує вивчення філософії. Він багато подорожує, відвідує Будапешт, Братиславу, Відень, Прагу, Галле, знайомиться в Німеччині з творами філософів-містиків і пієтистів, що зіграло величезну роль у формуванні його майбутніх філософських поглядів.

У 1750 році Г. Сковорода повертається до Києва і викладає поетику в Переяславському колегіумі. В 1759 році він переїздить на Слобожанщину і викладає в Харківському колегіумі поетику, етику, синтаксиму і грецьку мову. Тут він подружився з учнем колегіуму Михайлом Ковалинським, який став пізніше першим біографом Г. Сковороди і автором книги «Життя Григорія Сковороди».

Пізніше Білгородський єпископ Йосип Миткевич запропонував Сковороді прийняти духовний сан, чернецтво. Той, не бажаючи втратити особисту волю й незалежність, зухвало відповів: "Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв? Їжте жирно, пийте солодко, одягайтесь м`яко та чернецтвуйте! А для мене чернецтво - в житті несутяжному, в задоволенні малим, у помірності, у відмові від усього непотрібного, щоб придбати найпотрібніше; в зреченні від усіляких примх, аби зберегти себе самого в цілості; в загнузданні самолюбства... в пошукуванні слави божої, а не слави людської".

Зверталися до Сковороди ченці Києво-Печерської лаври, знаючи його як ученого: "Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і прикрасою обителі". У відповідь - виклик: "Ох, преподобнії! Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі божому...!"

Після звільнення в 1769 році з Харківського колегіуму Г. Сковорода до своєї смерті вів життя мандрівника-філософа. Це був найбільш плідний період його творчості. Відвідуючи села і міста, хутори і станиці Лівобережної України, Приазов`я, Воронезької, Курської, Орловської губерній, Слобожанщини, він змальовував історію, вивчав життя свого народу і намагався обгрунтувати його у своїх численних працях. У цей час він завершує свою знамениту збірку «Сад божественних пісень» і пише свої основні філософські трактати, діалоги та притчі.

Г. Сковорода був одним з перших українських поетів, засновником пейзажної лірики. Його пісні «Весна будь-яка, ах прийшла», «Ой, поля, поля зелені» та «Ой, ти пташка желтобокая» і по сьогоднішній день не втратили свого естетичного значення.

Твори Григорія Сковороди актуальні й у наш час. Наприклад, його вірш, що став ледь не народною піснею, «Всякому городу нрав і права» можна сміливо інтерпретувати на наше сьогодення. Особисто я не можу з точки зору сучасного читача заперечити жоден рядочок. Вчитайтеся:


 


Всякому городу нрав і права,

Всяка імієт свой ум голова, 

Всякому серцю своя єсть любов, 

Всякому горлу свой єсть вкус каков.

А мні одна только в світі дума, 

А мні одно только не йдет с ума.


Петр для чинов угли панскії трет, 

Федька купец при аршині все лжет.

Тот строїт дом свой на новий манір, 

Тот все в процентах: пожалуй, повір!

А мні одна только в світі дума, 

А мні одно только не йдет с ума.


Тот непрестанно стягаєт грунта, 

Сей іностранни заводит скота.

Ті форміруют на ловлю собак, 

Сих шумить дом од гостей, как кабак, 

А мні одна только в світі дума, 

А мні одно только не йдет с ума.


Строіт на свой тон юриста права, 

С диспут студента тріщить голова, 

Тих безпокоїт Венерин амур, 

Всякому голову мучит свой дур.

А мні одна только в світі дума, 

Как би умерти мні не без ума.


Тот панегірик сплітаєт со лжей,

Лікар в подряд ставит мертвих людей, 

Сей образи жирових чтет тузов, 

Степка біжит, как на свадьбу, в позов.

Смерте страшна! замашная косо!


Ти не щадиш і царських волосов, 

Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар —

Все жереш так, как солому пожар.

Кто ж на єя плюєт острую сталь?

Тот, чия совість, как чистий хрусталь.


1760-ті роки

 

Один із сучасників філософа так малює його образ: "Можна назвати його безсрібним; не було в нього ніякого майна: що було на ньому, то лиш було його. Дідусь вищий середнього зросту, в сірому байковому сюртуці, в українській овечий шапці, з палицею в руці, за мовою справжній малоросіянин, здався мені стомленим і задумливим... Не стяжав він ні золота, ані срібла, - але народ не за те приймав його під свої покрівлі: навпаки, хазяїн хати, куди він заходив, перш за все оглядав, чи не треба було щось поправити, почистити, змінити в його одежі та взутті; все те негайно й робилося. Мешканці тих, особливо, слобід та хуторів, де він зупинявся, любили його, як рідного. Він віддав їм усе, що мав; не золото й срібло, а добрі поради, умовляння, настанови, дружні докори... Втішався, що труд його мандрівного життя не був безплідний".

Коли Григорій Савич відчув, що вже годі топтати ряст, востаннє пішов він у далеку мандрівку до свого друга і учня М. І. Ковалинського в село Хотетове поблизу Орла. Йому заповів усі свої рукописи. Останню зупинку зробив у селі Іванівка (нині Сковородинівка), в маєтку дідича А. І. Ковалівського. 72-річний філософ помер тут 29 жовтня 1794 року.

Через 20 років прах його було перенесено в сад, до пам`ятника господарям маєтку. Там і нині зберігається його могила з написом на камені: "Світ ловив мене, та не спіймав".

3.12.12
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.12.2012 Поезії / Вірш
Гіпербола
06.12.2012 Поезії / Вірш
Точно по графіку
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.10.2016 © пі - падіння деградація занепад / Культурна подія
Муляє
15.02.2016 © Бойчук Роман / Культурна подія
ТВОРЧИЙ ВЕЧІР
23.11.2015 © Уляна Чернієнко / Річниця
До Дня пам`яті жертв голодоморів...
16.10.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ / Всесвітній день
День здорового харчування. А потім? Нездорове?
08.10.2014 © Тетяна Белімова / Культурна подія
Кишенькове видання "Кобзаря" Тараса Шевченка
біографії
01.04.2012
Остап Вишня
01.06.2012
Творчість Тетяни Чорновіл
03.12.2012
290 років з дня народження Григорія Сковороди
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 403  Коментарів: 4
Тематика: Річниця, 290 років, Григорій Савич Сковорода, твори, день народження
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.12.2012 05:19  © ... Закріплений коментар
 03.12.2012 16:29  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже вчасна і вдала публікація! Приємно мати таких земляків! 

 03.12.2012 16:27  Ем Скитаній для © ... 

"всякому городу..." - мій найулюбленіший вірш. дякую, що нагадали. 

 03.12.2012 10:46  Лідія Яр для © ... 

Наче сьогодні писалося...дійсно, таке все актуальне...мабуть і через 300років після нас буде...та ні...нехай краще не буде.... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди