03.12.2012 17:12
197 views
Rating 5 | 5 users
 © Ем Скитаній

Випадкові віршики

п`ятивірш

в"яне лист, скінчилось літо. іней серебриться. містер Шмідт із пістолета хоче застрелиться. підожди, дурненький, знову сонце усміхнеться! містер Шмідт, їй-Богу! слово - літо повернеться. Козьма Прутков.

1.

як висмикувала швидко

бігуді і папільотки

і метеликом ошатним

у дзеркалах круть та верть.

ручки білі, очі сині,

а вуста як вишні стиглі,

носик - ах! - а ля класік.

а усмішка, сміх та усміх -

таїна космічна, вічне

диво, загадка і зваба,

згуба в роскоші перлин.

і бажання струменіє,

в кожнім русі ніжність тіла,

погляд - пристрасть і жага.

і струнка...мов Афродіта.

косметична і парфумна,

на лунких, тонких, високих

і блискучих каблуках -

подалась у світ, вродлива,

знада вся, хода грайлива,

діва секс і арома...

як не скрикніти від "ахів",

від розчулення не впасти!..

розступиться, люди добрі!

ходить, ба! туди-сюди

ця краса, ця квітка мрії,

цимус дама, дама - фест!


2.

до біса все! налий іще чарчину...

а ти гадаєш, що усе брешу?

Бог свідок - правду кАжу, не грішу -

кохав я тую кралечку-дівчину.

...от тільки ранком зникла - як не бУла!

помадою чиркнула на стіні:

з тобою добре й весело мені,

але пробач, прощай, мій любий - Уля...

ото й усе - ім"я саме і - тільки.

але ж в душі який глибокий сум!

і в серці біль...а скілки різних дум... -

печалі в них не мав в житті я стільки.

...і як мені позбавитись такої?!.

до біса все! налий іще гіркої...


3.

"про се було давно відомо всім" -

вторив собі я ці слова не хитрі,

коли я відкорковував півлітру

до наїдку, що склався з івасі...

ніколи не второпати мені,

ким був для неї - лосем? або лохом?

казала, що давно за мною сохла -

одразу я повірив тій брехні.

і, якось, вії звелися густі

і я почув інтимне муркотіння

про п"яний секс і про вагітне тіло,

ще й присягнулась, лярва, на хресті...

мій друг розреготався:"ну, накоїв!

вона ж весь час вагітна!.." - ...отакої!


4.

...як не бути - перейти.

через все переступити,

тишком, нишком відійти,

розігнатись, стрибонути

і набутому буттю

дулю тицнути у пику,

розмахнутись й від плеча

ляпаса світобудові

врізать з люттю, від душі,

гордо глянути й втікти

від збентеженого часу

через безлад у пустир...

у самотності мавчати

на усі, що є, світи,

тихим зреченцем в юрбі

заблукати і заснути

від нудьги і від журби

...як не бути.


5.

узяв у думку, що життя розбито...

яка дурня! навіщо це тобі?

раз по раз ллєш у келех оковиту -

у алкоголі, тонеш у журбі.

тримаєш біля скроні пістолета,

зневірений у кращий день і час,

в руці другій - чирвова дама злетна,

сльоза на неї впала вже не раз.

і світ обрид - чужий він, іграшковий.

до себе мовив:"кинь, забудь, прости...

але ж краса...а погляд волошковий!

чарівніше у світі не знайти..." -

в грозу осінню гримнув раптом постріл...

як добре, що то сон... - але ж як просто!

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Степь шумит кавыльная... | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «А на місто спадає дощ... | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.12.2012 16:39  © ... => Лідія Яр 

щіро вдячний! 

 12.12.2012 16:39  © ... => Деркач Олександр 

дякую,Олександре! 

 04.12.2012 22:17  Лідія Яр => © 

Гарно, цікаво, сумовито-іронічно...одним словом чудово! Дуже сподобалося... 

 04.12.2012 10:27  Деркач Олександр => © 

Класно написано!!!...і гумор, і іронія, кохання і розпач, маленький зріз життя, трепанація душі під анестезію із оковитої...Добре, що сон))) 

 03.12.2012 21:25  © ... => Тетяна Чорновіл 

та ні ж! оковиту шукаю в руці, а СОН під подушкою... 

 03.12.2012 21:08  Тетяна Чорновіл => © 

:))))))))))))) Сподобались пошуки під подушкою, особливо оковитої! 

 03.12.2012 20:38  © ... => Тетяна Чорновіл 

коли ми у відчаї - нам на усе начхать - тим більше на такий світ... в мене , правда, до такого не доходило, але відреагував би, напевно, приблизно у тому ж дусі... щодо снів - вони бувають іноді дуже реальні, що аж прокидаєшся і шукаєш їх під подушкою, або в руці наче тримеш пістолета, чи пляшку оковитлої... щіро вдячний за відгук! 

 03.12.2012 20:27  © ... => Каранда Галина 

а що як він дійсно її кохав, а його так нагло здурили, скориставшись тим?... то я так, наприклад... дякую за прочитання. 

 03.12.2012 17:48  Тетяна Чорновіл => © 

Епіграф - ульот!!!

1. :)))))))))))))) Десь у Вас уже мелькнуло про ті блискучі підбори!

2.Сумно! Вірш зачепив. Особливо останній рядок.

3. Було б смішно... Якби не стало так тоскно...

4.Гіркий речетатив. Самій мавчати захотілось. Особливо оте:

гордо глянути й втікти

від збентеженого часу... (((( Буває.

5.Якось мені приснився сон, що в мене ціляться з якоїсь зброї. Бачила дуже близько чорну діру дула і відчувала неймовірний жах. Прокинулась, і здалося, що то не сон був, а уривок з чийогось кінця життя! ((((

Більше нічого не скажу! Дуже сподобались Ваші віршики!

 03.12.2012 17:45  Каранда Галина => © 

а хто ж Вашому ЛГ винен! за що боролись, на те й напоролись... 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо