05.12.2012 13:08
-
293
    
  2 | 2  
 © Тиква Олексій Гаврилович

Образа

з рубрики / циклу «Зачарування»

Обіда сходила в пору дитячу,

А навколо міні світ.

Я слізки протираю і не плачу,

З комашками вигріваюся

Весною коло воріт.

Вони порили дірочки-хатинки,

мотаються сюди, туди.

Доріжки повз билинки,

І перелази з лободи.

На колодочці зібралися у ряд,

Корівки рожеві, божі,

Рябенькі на парад.

А друга купка на сторожі.

І з під землі кульбаба

Пнеться ніби сад.

Сиджу спостерігаю:

"Сонечко" на ручку мені сідає,

Крилочки складає.

Де взявся і метелик.

Сів, розправив крильця.

А зелень ліс стеле.

І павучок вже заблудився.

А я сидів дивився і дивився.

У затишку зібралося тепло,

На сонечку я грівся.

Спокійно на душі.

Й обіди, як не було.



с.Чапаєве,Кегичівського району, Харківської обл., 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2012 17:10  Ем Скитаній => © 

дуже цікава мова і подача теми дитинства - оригінальна і не звична, із вкрапленнями загадковості світу у сприйнятті дитячими очима... дуже гарно, чудово!

 05.12.2012 15:57  Тетяна Чорновіл => © 

Тендітний вірш! Сподобався!

 05.12.2012 14:12  Каранда Галина 

дитинство - воно таке...