Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.12.2012 20:02Есе
Про сучасність  Про прекрасне  Про літературу  Про красу  
НЕ ВИПАДКОВО...
60000
© Бойчук Роман

НЕ ВИПАДКОВО...

Бойчук Роман
Опубліковано 05.12.2012 / 14423

«Випадковостей  нема,

В  світі  все  не  просто  так.

Може  то  є  долі  гра,

Чи  якийсь  конкретний  знак...»

    

        Не випадково я цей твір почав саме із поетичних рядків. Я взагалі не вірю у випадковості тому, що з усім, з чим нам доводиться зустрічатися у житті – не просто так. Свою першу поезію, якщо можна сьогодні її так назвати, я написав ще у своєму ранньому шкільному віці: десь в період між першим і другим класом, практично тоді, коли і навчився писати. На жаль, перший в моєму житті власний вірш не зберігся. Проте, у мене гарна пам’ять і я точно пам’ятаю, що мова йшла про комах-мурах, з якими я порівнював нас - людей, чи дітей (бо ж тоді я був зовсім дитиною). Адже всі ми і справді, наче ті мурахи-трудівниці. Та щоб не відхилятися від теми і не занурюватися у глибоку філософію про те, які ми – люди, я все ж продовжу...

          В мене немає улюбленої книжки чи автора, котрі б конкретно змінили моє життя. Спитаєте: «Чому немає?» Я й сам колись запитував себе. Відповідь банальна та все ж однозначна: тому, що кожна з прочитаних мною книжок, так чи інакше, вплинула на мене сьогоднішнього. Я маю на увазі те, що коли я беру до рук будь-який твір, мій мозок, подібно ситу, просіює крізь себе всю почерпнуту інформацію, окремі фрази з якої, висіваючись, накопичуються в моїй голові, і наче ті зернинки істин, згодом визрівають та проростають, даючи уже свої власні плоди – вірші. Саме тому виділяти будь-якого автора чи його твір я не можу. Зрештою це, мабуть, було б не правильно по відношенню до інших. Читаючи, я, мов за соломинки, чіпляюся за фрази, образи, подекуди копаю глибше у міжряддях творів інших авторів, докопуючись до чогось власного. Саме це дало мені змогу нині приєднатися до числа не просто любителів, але й  творців Слова. І сьогодні я знетямлений від щастя бути одним із них: дивитися, як вони - через призму поезії; дихати, як вони - киснем, сповненим образами. І все це, скажу я вам, - не випадково. Адже ми починаємо своє світосприйняття ще з утроби матері, не перестаючи його пізнавати до кінця життя.

       Із впевненістю можу сказати, що завдяки поезії пізнаю цей світ глибше, оскільки найпростіші речі бачу значно різносторонніше, аніж звичайна пересічна людина. Образне мислення, що постійно розвивається завдяки читанню та глибокому аналізу творчості інших авторів, не тільки збагачує мій внутрішній світ, але й дає змогу виливати на папір вірші. Можливо вони іноді ще не досконалі (як між нами поетами кажуть - « не причесані»), та все ж несуть у собі, не побоюсь цього слова - «багатство», з яким, я певен, кожний автор щедро ділиться зі своїм читачем. І знову ж таки той, хто читає будь-який твір, так само висіює з нього у свою підсвідомість щось для себе, чим саме і збагачує свій внутрішній світ.

     Чи раз так бувало і чи мало не з кожним, що коли до рук потрапляла та чи інша книжка, читаючи її, ми бачимо там себе чи якусь частинку, фрагмент зі свого життя, черпаємо цінні поради, мріємо... Та все це не випадкаово! Тому що автори пишуть для того, щоб їх читали. Пишуть так, щоб читач чи буквально, а чи між рядків все ж побачив, уявив у тому чи іншому літературному герої себе; у тій чи іншій описаній обставині – свою, а отже і не випадково доносячи до нього сутність, істину.

          Поезія відкрила для мене безмежний сівіт, в якому я навчився виливати свої мрії, переживання, емоції  на папір. Світ поезії надзвичайний! Його можна порівняти хіба що з вінком із найрізноманітніших квітів, адже він сповнений барв та ароматів. Головне пам’ятати, що Слово – всесильне! Ним можна ранити, вбити; ним можна розрадити, зцілити... Та якщо Слово припіднесене у, так би мовити, своєрідній поетичній оправі, воно стає привабливим.

       Відкривши для себе цей дивовижний світ поезії, я відкрив для себе і самого себе – нового, здатного щось зробити для людей: сказати, передаючи свої думки через заримовані, якби зашифровані, слова. ...Я здобув можливість бути почутим.

       Пишучи все це, у моїй голові паралельно звучить питання: «А чи бува не випадково я взявся за написання прозового твору?» У моєму доробку є кілька прозаїчних робіт, проте для мене це все  ще залишається дещо новою ланкою, яку рано чи пізно неодмінно досягну. Можливо, мені не вдасться написати ту, хоча б єдину, прозу свого життя, здатну суттєво вплинути на чиюсь долю, все ж я певен, що ті, хто зараз читають все це, відчувають увесь той позитив, те окрилине натхнення, з яким я зараз, майже на одному диханні, щиро ділюся.

       Пізнавайте світ глибше! Любіть Слово, бережіть його і пам’ятайте, що все, що трапляється з вами в житті – не випадково.


  

«...Ми  просто  люди,  ті,  хто  граємось  словами:

У  рими  пошуках,  міняєм  їх  місцями

Та  не  кидаємось,  -  кохаєм  до  нестями;

Вселяєм  образ  в  них  з  підтекстом  між  рядками.»

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.12.2012 Поезії / Вірш
Думки-собаки
06.12.2012 Поезії / Вірш
ЛУК ПРАВДИ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Есе Про красу
26.04.2013 © Луч Света
В гостях у Марії Зарваницької
05.12.2012
НЕ ВИПАДКОВО...
16.10.2012 © Істерична Бруталка
Не доведені до ладу осколки думок
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 704  Коментарів: 8
Тематика: Есе, випадок, випадковість, поезія, слово, пізнання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.12.2012 13:46  © ... для Володимир Пірнач 

))) Так! 

 06.12.2012 13:06  Володимир Пірнач для © ... 

Амінь. 

 06.12.2012 13:00  © ... для Марієчка Коваль 

Дякую, Марійко!) 

 06.12.2012 12:58  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам, так приємно почути ще від когось, що не лише я майже в усьому бачу не випадковість) 

 06.12.2012 01:44  Марієчка Коваль 

Хм... то що, якщо в мене є улюблений автор, то я лох і просто читач... хоча, в мене нема улюбленого автора, крім того, що читала вчора, чи сьогодні. Хіба що Азімов, фантаст. не світить мені фільтрація всього через сито, але ви добре підмітили - треба саморозвиватися. І згодна з Галиною - автори не пишуть для того, щоб обов язково їх читали, або не повинні про це думати, тобто може хай і прочитають, як захочуть, але це не надважливо.. Ну не знаю, це уже скривлення "своєї" правди.. 

 05.12.2012 23:10  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже сподобалось есе! Згодна з усіма роздумами і хвилюваннями! Особливо згодна з думкою про всесильність СЛОВА. Схожі запитання задає собі мабуть кожен з нас! Раптом починаєш розуміти, що перехожий посміхнувся тобі також не випадково. Хоч він і розтанув давно в далині... Мабуть я нічого путнього не сказала цим коментарем! Вибачте! Дякую! 

 05.12.2012 19:19  © ... для Каранда Галина 

Дякую! Мета написаного - завжди є, була і буде - бути прочитаним! Хай навіть і тим самим, хто її написав)) 

 05.12.2012 19:01  Каранда Галина для © ... 

автори пишуть для того, щоб їх читали. - 

як на мене, автори пишуть тому, що відчувають в цьому якусь внутрішню потребу... хай навіть їх і не читатимуть... а взагалі - похвально...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +57
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди