09.12.2012 00:00
для всіх
497
    
  37 | 43  
 © Ярослава Яковенко

Люди – не комп`ютери

Хоча було б простіше

Ми б читали одне одного як програмні коди,

компілятором долаючи суперечливі епізоди.

(Не знадобилися б блискавковідводи)


Менше б сварилися, більше розумілися.

І місце під сонцем резервували оператором присвоєння.

(Подальша доля викликала б менше занепокоєння)


Головне – закривати усі дужки.

(А у житті інколи – палити мости)

А якщо ні – програма зациклиться,

(Як кожен з нас на самому собі)

безперервно обраховуючи масиви інформації,

(Подібно до нас, витрачаючи час на сенсації)

шукаючи одне єдине значення.


Все, що фальш – то нуль, істина – одиниця.

(Тоді подруга і зрадниця не мали б одного на двох обличчя)


Є лише 1024 символи значущі,

у кожній умові - 256 рівнів вкладення,

(Стільки ж з кожної ситуації виходів)

мітку ставиш і goto.

(Жодного додаткового успіху інгрідієнту)


У такої програми лиш один backdoor,

Це не життя, а демо-версія його.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.12.2012 22:56  Каранда Галина => © 

))))))Ви так гарно знайомі з цією мовою в такому юному віці?:))))))))))

 09.12.2012 00:05  Каранда Галина 

цікаво. а від кількох демоверсій би не відмовилася... і щоб зберігатися час від часу можна було... тільки аби не глючило:)))))))