Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.12.2012 20:09Нарис
 
Весняний ранок
20000
© Оля Стасюк

Весняний ранок

(1 речення, 555 слів)

Оля Стасюк
Опубліковано 09.12.2012 / 14468

Розперезалася волога і неймовірно красива смуга насиченого багрянцю у ледь захмареному небі, пролилася чистою сургучево-ранковою свіжістю, перебігла з одного краю до іншого, швидко запалила темно-сірий, де-не-де поцяцькований розписаними, ще не квітучими королевами-вишнями, горизонт, м’яко, як маленька кішечка, ніжно, наче травнева ластівка, трепетно, як красна дівчина на Великдень, пролинула над тихим сплячим селом, де малесенькі, зовсім крихітні, ледь помітні на фоні барвистих перетинів хмарки духмяного сиво-сизого диму раптово забарвили її у сріблисто-блакитні переграви, як вікна у день морозний, і стрімко, з розгону, кинулася у глибінь бірюзово-синьою річки, затемненої сумними довгокосими таємничими вербами із тьмяними пасмами вузлуватого коріння, майстерно пофарбувала золочену ще низьким і неяскравим сонцем тиху гладінь у дивні, незрозумілі, розлиті, розсіяні світлі весняні барви і застигла, наче чарівне, туманне, густе марево березнево-квітневої райдуги прилетіло купатися у чорних холодних хвилях спокійного прадіда-Славутича, щоби, розгубивши фальшиві блискітки-фейєрверки, приготуватися до світлого, як день Божий, теплого, як материнський свіжий  хліб з печі, щирого, як найсправжнісіньке золото, сонячного народження отого всесильного, всесвітнього, пануючого диску життя на рідній землі, щоб, востаннє глянувши на свої старечі зимові шати,  промити чистою джерельною водою давні старечі прожилки морозної трухи, що білосніжна князівна-зима ще зовсім недавно у вузькі щілини між натягнутими, посинілими  від холоду  жилами позасипала, і несподівано воскреснути вологим, тендітним, як панночка, тонесеньким блиском проліска у тихому березовому гаю, де роса сріблистими перегравами запалює сіру однотонну землю, де темні хрестоподібні стовбури перетинаються і утворюють непролазну хащу з вузькими багаторічними звіриними ходами-тропами, у добре промерзлому густому весняному лісі, який навис над високими берегами стрімкої річки лихою, мертвою фата-морганою з вузлуватими довгими пальцями на покручених сухих долонях дуплистих стовбурів, з старим, посіченим вітрами голубо-сизим лишайником, що мляво стелиться по гілках чи повзе догори на стовбурах, та торішнім прілим листям, з якого, протинаючи холодний ще не віджилий ґрунт, витинаються тонесенькі, зламані холодом смарагдові промінчики перших травинок, розсипані між поламаними березовими, осиковими та сосновими гілками, розхристаними, дико розідраними  сухим північним вітром; між прілими коричневими хвоїнками з кислуватим запахом, приземлистими залишками торішнього сивого моху з темними мілкими колосками, щоб, знову, як і кожного року, завівши годинник нового сліпучого життя,  встигнути до теплого, сургучевого, яскравого приходу пахучого марева весни, яка зовсім скоро прорве сухі кристали забуття, проб’є гранітні брили невідомості, вирветься із темних підвалин холоду, сирого мороку, де лише смутні робітники-гноми у зеленастих каптурах проводять весь свій час за клопітким добуванням смарагдів, схожих на маленькі котячі очі, сапфірів, які нагадують чисту морську глибочінь холодного росяного ранку, та рубінів, що, коли звільняються від коричневої сипучої землі, віддалено схожі на сонячні чи квіткові промені невмирущої живої краси і ніколи її не замінюють; і, хоч буде розхристана, змучена, зранена чорним воронячих холодом лютого, нізащо не втратить своєї золотої променистої надії, віри у прекрасне життя, якими щедро наділяє кожного, хто відкриває їй своє палаюче стомлене серце, застигне неймовірно рідним, теплим, дивним витвором природи,  щоб, розтуливши ніжні білі долоні назустріч сліпучому сонцю, дати вічний поштовх щирим весняним почуттям, які німфами-вітрами вирвуться разом з нею із чорних туманних надр землі, з давнього сирого спокою, із вологих вуст знавіснілих сталактитів та сталагмітів, і охоплять всю планету, прорвуть липкі, бридкі тенета байдужості, що, розсердившись на незвичайну красу та вірність теплу, холодна і люта зима давно, ще з минулої осені, на них заготувала, і розквітнуть – променисто, невимушено, приємною свіжістю ранкової тиші, ранкового безмежжя світла у кожній стомленій душі, як воскресають вічні, невмирущі паростки найкращого на всій величезній планеті Землі відчуття, що дозволяє жити, починати все знову – кохання.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.12.2012 Поезії / Вірш
У Вінниці - зима
10.12.2012 Поезії / Вірш
Ну ж знову сум. Ну ж звідки він летить
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Нарис
Червоно-біле серце Сакартвело
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
Весняна казка
18.07.2011
Весняний трунок
17.05.2012
Ви танцювали вальс насамоті
09.12.2012
Весняний ранок
25.02.2013
Весна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 596  Коментарів: 5
Тематика: Нарис, весна, кохання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.12.2014 20:37  Суворий для © ... 

Прозаїкам на замітку... Такий собі тренінг для письменника...

 10.12.2012 21:00  © ... для Каранда Галина 

ну......... одній показала, то вона сміялася. А іншу завтра порадую:) 

 10.12.2012 20:54  Каранда Галина для © ... 

) і як? вони сміялися?:) 

 10.12.2012 20:48  © ... для Каранда Галина 

Дякую) Я знаю, вчителька була теж трохи в шоці. Я люблю по-доброму розігрувати вчителів - то мініатюру була на 7 сторінок написала, то речення із 25-ма однорідними обставинами.......... Дуже конкретне були і місце, і час, і умови події! А тут речення з різними видами підрядності:) дякую) 

 09.12.2012 17:35  Каранда Галина для © ... 

уявляєш - диктант. спочатку вчителька зачитує все речення... (згадуючи про себе добрим словом його автора)), потім намагається зачитувати граматичними частинами так, щоб і діти зрозуміли, де які знаки ставити, і перевіряючі на задній парті не придовбалися...(черговий сплеск думок в твою адресу)). Наступний етап: "Перевіряємо все речення..." (Оля знову гикає...) підстава, Олю!)

за фантазію і оригінальність - респект!))))))))))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди