13.12.2012 20:38
-
167
    
  9 | 9  
 © Чернуха Любов

У тісні чобітки

У тісні чобітки, ледве втиснула пальці,

Мозолі на підошві - впеклися у ряд.

Украду чиїсь туфлі на сусідній площадці,

Другий тиждень сумні одинокі стоять.

Їх носило дівча - тінь дорослої жінки.

А якщо в черевиках пройду її шлях?

Від простої, у домі крутих, покоївки,

До коханої боса у владних верхах.

Мабуть, капці візьму у старої з підвалу.

Але геть не готова втрачати дітей,

Пити літрами, їсти у плісняві сало

І клясти ненависних, до болю, людей.

Чоловічі кросівки - спасіння чи відчай?

Яка доля в невдахи із будинку сиріт?

Усі замкнуті двері, його душу калічать.

Правда, має надію - змінити цей світ.

У тісні чобітки, у рідненькі, у власні,

Ніжки швидко заскочать, готові вперед.

Бути тільки собою, найбільшим є щастя,

Таємниця життя, найпростіший секрет.



Кривий Ріг, листопад 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.12.2012 20:07  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно!!!

 14.12.2012 22:54  Марієчка Коваль 

Здорово.

 14.12.2012 14:08  Володимир Пірнач => © 

Крутий текст
дуже сподобалось.
Плюсую.

 14.12.2012 14:03  Суворий => © 

Згоден. Толково написано... Креативно...

 14.12.2012 13:59  Володимир Пірнач => © 

Круто,
дуже сподобалось..
Хто пише про кеди хто про Стіли, а тут тільки образи :)
Шикарно.
Плюсую.

 13.12.2012 22:53  Лідія Яр => © 

Дійсно бути собою найбільше щастя...

 13.12.2012 21:38  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже мудро! Чудові роздуми...

 13.12.2012 20:40  Микола Щасливий => © 

Сподобався задум, гарно вийшло.

 13.12.2012 19:56  Каранда Галина => © 

хм... глибоко... свої краще... розтопчете)