17.12.2012 01:29
-
287
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Стара повія Доля

Стара повія Доля

Вона – п’янке вино, що на розлив… Для всіх.

Але навіщо ж я плеснув його по вінця?!

Пожадливо спивав, з передчуттям злочинця,

Нестямно жуючи, немов скоринку гріх?

 

Світанням плівся геть, впустивши погляд вниз,

У перших промінцях соромлячись стосунків,

Що маком багровіли на шиї від цілунків…

То видно Долі був негаданий каприз.

 

Моя Фортуна ти – кокотка у літах,

Що глумиться завжди, коли штани знімаю.

Та плюнувши на то, до тебе я злинаю –

Бо тільки ти мені пасуєш по грошах.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.12.2012 14:09  Деркач Олександр => © 

Мощно!!! фортуна та ще повія...

 17.12.2012 13:16  Бойчук Роман 

Роскішно! Сподобалось дуже!

 17.12.2012 11:18  Володимир Пірнач => © 

Класний текст,
Дуже сподобалось.
Плюсую.