19.12.2012 09:32
-
180
    
  7 | 7  
 © Оля Стасюк

На серці

На серці

з рубрики / циклу «Зима морозна»

На серці – жмуток.

На віях – просинь.

Блакитний сніг – як тінь надій.

Іди вже з серця, холодна осінь!

Вертатись в віхолу не смій!

Сніжинки крутяться, як квіти,

І поринають в забуття.

Дивись – у віхолі нам жити

Усе-усе своє життя.

Ми – тільки сніг, який розтане

Й наповнить землю аж до сліз.

Можливо, відійде в тумани

Чи вибілить кору беріз.

Можливо, в море увіллється…

Та ж хочеться, щоб після снів

Лишило по собі щось серце,

Відходячи за грань світів.

Щоб знав хтось, як могла любити,

Та не змогла зламати сни.

Я хочу едельвейс зростити,

Який ламає всі сніги.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.12.2012 18:21  © ... 

Дякую усім))))))))))))

 19.12.2012 14:18  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно, журливо!

 19.12.2012 12:27  Лідія Яр => © 

дуже красивий вірш...

 19.12.2012 12:13  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст
Сподобалось.
Плюсую.

 18.12.2012 22:20  Деркач Олександр => © 

Чудова поезія, ДУЖЕ!

 18.12.2012 22:16  Світлана Рачинська 

моє серце зачепило...чуттєво і тонко!..

 18.12.2012 22:00  Каранда Галина 

прекрасно.
... я й не знала, що в слова "едельвейс" так багато значень...