20.12.2012 19:17
-
529
    
  2 | 2  
 © Автор Невідомий

Лишаю крила - й в прірву, вслід за Вами.

Не падаю, лечу. Хоча й не вгору - вниз.

І в чорну прірву білими снігами

Як у останній порятунок свій.


Слова сплітаються в рядки нудьгою,

І втома обніма за плечі тихо:

Хотіла буть на `ми` з тобою,

А ми на `Ви`, й від того серцю гірко.


Отак й летим, обоє, та не разом,

Й відлуння `Ви` мов жаром обпіка вуста.

А угорі приховують образи

Над прірвою розп`яті небеса.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.03.2016 11:42  Каранда Галина => © 

 20.12.2012 20:43  Оля Стасюк 

Хоч трошки своєрідна рима, але суть дуже гарна.