01.02.2010 04:00
858 views
Rating 0 | 0 users
 © Костянтин Хмара

Гра

Собi присягши, вiдступаю, -  

Це я так сам себе караю,  

Бо сам гублю себе й шукаю,  

Будую сам i сам ламаю,  

Ця дивна гра, в яку я граю  

Мене собою називає. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Розхристані очі, розпатлане серце...». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Привід». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костянтин Хмара.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Костянтин Хмара

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо