Наша... мить
Спинись, мовчи, - не треба слів!
Нехай за нас говорять наші очі.
Цю мить ми виткали зі снів,
З`являлися котрі посеред ночі,
Де ми удвох у лоні тьми,
Мов на долоні в місяця - на ложі.
...Для когось тільки мить.., а ми,
Насправді між собою геть не схожі
(Одної річки береги),
Цю диво-мить проносимо крізь рОки
В очах своїх. І навкруги
Прекрасний світ, життя ріка - широка.
