Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.02.2010 09:04Казка
 
40100
© Костянтин Хмара

Убога казка

Була собі в одній країні Людина. Така як усі, не гiрша і не краща. Щодня ходила вона по землi i з вдячнiстю дивилась на величне Небо, на якому спочивав Бог. Нічого не просила людина у Бога, лише слова хвали та вдячностi лилися променями з очей, що вдивлялися у безмежне. 

Та ось одного разу почула людина, що багато людей у своїх молитвах просять Бога покращити їх життя. Хтось у молитвах оспівує Бога i просить виконати їх бажання, а хтось просто просить. І задумалася людина, -"чому ж я нiчого не прошу у Творця? Адже це так просто... А менi це й на думку не спадало..." 

Отож упала людина навколiшки i спрямувала птаство своїх слiв до могутнього, древнього Неба, на якому спочивав Бог, i застелила мереживом вуст своїх вологi хмари. Почув це вiчний Бог i промовив до людини : 

- Що сталося, дитино моя, що примусило твоє серце спалахнути незвiданим донинi вогнем ? Якi сонця згасли у твоїй утробi, що твоя душа тепер плавиться ? Нащо тобi той великий клопiт бажань? 

- Великий Володарю, добрий, чистий i прекрасний. Жив я пiд крилом Твого Неба та й не знав про всю велич Твого світу. Та кажуть люди, даєш ти всяке благо,чого лише душа забажає. Прошу Тебе, Господи, дай i менi дарунок своєї милостi. 

- Хiба душа Твоя нещасна, - начебто здивувався Бог, - Чого ти не маєш ? Чи є краї, яких я не знаю, чи голоси, яких я не чую 

- Боже свiтлий, не знала я всієї величi руки Твоєї..., - гнiтила свої слова людина,- будь милостивим, дай менi, недостойному, те чого душа моя шукає пустельними вiтрами. 

- Чому називаєш себе недостойним, сину мiй. Чи правду кажеш,коли так говориш ? 

- Пробач, Всемилостивий, - заволала людина, - пробач менi, Боже, але молю, задовольни моє прохання. 

- Нащо тобi цей клопіт…. . Та,коли так, то проси. 

- Дай менi, Боже всього, всього, що й iншi люди мають. - залопотiла людина, - дай усього ! 

- Май совiсть, дитино моя. А чи не забагато просиш ? Не вистачить руки твоєї, щоб охопити i крихту. Проси чогось одного. 

Тож чого саме ти хочеш ? Або те, або інше. 

Задумалася людина. Чого ж просити у Бога? Боялася помилитися. Та врештi - решт визначилася. 

- Дай менi, Всевладний, слави. Хай усi, i малi i великi далекi й близькi вклоняються менi i ходять пiд кроною моєї слави. 

Дав Бог людинi славу й успіх. Хто де не був, усі як один уклонялися величi та пишнотi людини. З усiх усюд лилися величальнi пiснi та віншування. Але мабуть, не так гріє вогонь,розпалений у палацi i принесений у дім. Тісно було людинi в амулетах та оберегах пустих. І закричала вона: 

- Гей, Найвеличнiший i Найлiпший! ...Дай менi, Боже високий, багатства. Багато, багато грошей, коштовностей, золота та срiбла, смарагдiв, рубiнiв та дiамантiв. Щоб переливалися у сяйвi сонця.... Твого, найдобрiший, сонця. 

Дав Бог людинi багатство. Незлічені коштовностi мерехтiли, грали у промiннi сонця. Божого сонця. Їх веселкове сяйво начебто змагалося із самим Небом, на якому спочивав Бог. Дні й ночi милувалася людина багаттям свого багатства. 

Та раптом сталася біда. Ніколи до цього не знала людина розпачу виснаженого ложа. Та з пiзнанням бажань її, певно, 

пробудила свої бажання бiлоока млява стара Хвороба. І зайнялося тiло людини в гострих лезах болю, i не було вже спокою людинi анi хвилини. Корчилася душа, пiдвискуючи скорботнiй плотi й не було жодного промiнчика у Небi, на якому спочивав Бог. 

Знову повалилася людина навколiшки i стала благати Бога: 

- Боже Всесильний, зглянься, змилуйся на мене, пропащого, допоможи. Не хочу я нi перлiв, нi смарагдiв, не тiшать мене нi килими, нi парча, бо не хочуть вони вiдвести вiд мого чола тягар. Не стають персні та намиста нi мурами, нi щитами, а нi колісницями. Забери вiд мене, Наймилiший Пане, важкi коралi та камеї і дай менi, прошу Тебе, здоров`я мiцного, щоб не страждала душа моя в болотi глевкої недуги. 

Виконав i це прохання Бог. І стала людина здоровою та могутньою,мов стиглий колос. Як схiд сонця сяяла щаслива усмiшка у барвистiй душі. Радісно працювала людина на нивах своїх. I пiт її ставав солодким вiд радощiв щасливої працi. Кожен день був днем творiння власного успiху й добробуту. 

Та не лише у людини прокинулися руки. Налетіли чорною зграєю заздрощiв злi розбiйники, чи то непоступливi, чи то нескоренi, i не лишилося у людини нічого. Заплакала гiрко людина. Засліплювала, рiзала очi розпачлива темрява зпустошеного крову. 

Вибухнула людина вогнем та слiзьми, мов грiм та блискавка розколов її крик Небо на якому спочивав Бог: 

- Господи всесильний, хiба ти не бачив, яка бiда мене сповила ? Чи не чув ти, як мов гармати душили мiй край копита чужих скакунiв? Заступися, ти мусиш, Боже! Я - Твiй син ! Я твоє дитя, хочеш ти цього, чи нi! Допоможи, Ти мусиш допомогти ! Знаю я, що в далекому краї є Безмежний Простiр слави та багатства, здоров’я i краси. Дай менi таку силу i зброю, щоб збороти далекi зорi, полонити чужi казки, захопити чуже щастя, - захопилася, мов полум`ям, стрiмкими своїми клопотами людина. - Забери вiд мене Совiсть, бо вплітає вона менi квiти у м’язи i дай менi завiрюху та мороз, щоб вишили на моїх очах бiлi мережива пустоти,щоб жоден всесвiт не влився в душу мені. Дай менi силу i зброю, щоб перемагати. 

- А хiба ти не знаєш, як перемагати, - пролунало у вiдповiдь,- Ти хочеш, щоб я забрав у тебе совiсть ? А хiба це можливо? 

- Не хочу совiстi, - закричала людина, - не хочу нiчого! Хочу iншого Бога! Iншого Бога хочу! 

Так i лунали метушливi барви пiд Небом, на якому спочивав Бог, рiжучи вуха архангелам та херувимам... 

...А Бог попросив сам у себе, щоб людина стала смiливою i вiльною. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.02.2010 Поезії / Балада
Балада про сяйво
02.02.2010 Проза / Оповідання
Мачуха
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
Казка
07.02.2010 © SASHA ROSSI
"АМЕЛІ"
01.02.2010
Убога казка
09.09.2009 © Оля Кузьмин
Страх
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.6 (МАКС. 5) Голосів: 5 (4+0+1+0+0)
Переглядів: 887  Коментарів: 7
Тематика: Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.02.2013 02:59  Юрій Шеляженко для © ... 

Оце правильно. Мудра казка. Але ж, здається, у ній дві людини: одна росте на землі, інша піклується про добро на небі.  І якщо одну людину названо Богом, чому б не дати ім`я іншій людині? ;)

 10.05.2012 00:09  Каранда Галина 

сподобалося. 

 21.03.2011 20:00  Людмила Шамрай для © ... 

Гарно,образно, професійно.

 11.09.2010 01:09  Віта Демянюк 

Прекрасно!!! Надзвичайно сподобалось! Отримала величезне задоволення від читання... 

 02.02.2010 09:39  Борода для © ... 

Прекрасний твір.Вибачте, що не відреагував раніше - просто не встигаю. 

 01.02.2010 22:04  Один із Вас!!! 

просто геніально, скоріше б дорости до такого рівня майстерності слова... Браво мене заділо дуже... 

 01.02.2010 12:58  Суворий 

1000-на україномовна публікація... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +48
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди