КРИЖАНІ ЗОЙКИ ЗИМИ
Танка
Зима морозцем
Передвіщає лунко
Сріблястий холод.
Паморозь душі тане
В теплі погляду твого.
* * *
Дивує краса
Червоних пізніх яблук
В зимовім лоні.
Візьми яблучко, любий..
Зігрій, стигле, устами.
* * *
Місяця шматок
У ополонці неба
Б’ється окунем.
Ніч з-під криги хмар
Ловить вудкою мить сну.
* * *
Ой, засніжило…
Віхола біло мете.
Тепер не знаю,
Чи ти знайдеш стежину
В смородинову казку.
* * *
Білі пушинки
З захмареного неба
Летять і летять…
Мабуть, десь у вишині
Перестигли кульбаби.
* * *
Мороз на шибці
Малює ніжні квіти
В білих пелюстках.
Дивно… Бо лише ти знав,
Що я люблю ромашки.
* * *
Поглянь, сніжинки
Заплутались у віях.
О! Безтурботні!
І їх манить чарами
В криниці твоїх очей.
* * *
Гір снігова лавина
З необережним зойком
Мчить дико долу.
Лиш шепни, й вир холодів
Зойкне в гарячу прірву.
* * *
Посковзнулося
На світанковій кризі
Заспане сонце.
Пролило ненароком
Лагідну ніжність в серце.
* * *
Олень по снігу
В марних пошуках трави
Б’є ратицею.
Крешуть крижані бризки
Пекучим сплеском танка.
