А кажуть, кави забагато не буває...
Коротенький суб`єктивний відгук на книжку "Теплі історії до кави" Надійки Гербіш
Прочитали? Посмакували? Каву допили?
Тепер прочитайте знову, але вже без сантиментів і солодко слізних емоцій.
Надумала писати відгук одразу як прочитала «Теплі історії до кави». Але на емоціях, тим більше на хвилі обурення і розчарування такі речі не пишуться, бо вийде надто різко і в дечому навіть несправедливо. А «Історії…» вимагають саме такої - справедливої, а точніше - різносторонньої оцінки. А для цього потрібно прочитати книжечку як мінімум двічі, а то й тричі - у різних настроях, при різних обставинах. Звісно, не легко викроїти час на кількаразове читання далеко не інтелектуальної чи навіть глибоко змістовної прози. Довелось.
Не даремно кажуть, що перше враження – найточніше і моделюється на протязі кількох секунд. Книжка забрала моєї уваги кількасот секунд, але враження вийшло мало і надто вже приторно-солодкого. Щось мізерне і середнє між суспільною утопією та першими начерками юнацької заіделіазованої уяви. А точніше – класичний щоденник безтурботної дівчинки – підлітка.
З другої спроби емоції обурення на солодку прозу були не такими шквальними. Вже з обгортки пахло кавою, уявлялась домашня випічка, стали знайомими щасливі безтурботні герої і зима за вікном наче хотіла огорнути мене в теплий картатий шарфик.
Скажу чесно, гортання сторінок втретє просто змусило мене чіплятись до одноманітних слів, вдесяте повторюваних чи надто схожих за змістом речень, бачити поміж рядками некласичну релігійну приналежність авторки і простежувати по змісту творів відлуння такої приналежності : незаймані щирі почуття, невимушені ідеальні вчинки, щиросердечні співчутливо-обережні емоції…
Ну, не буває так наївно все в житті та стосунках. А якщо такого хочеться, то не настільки банально - ідеального. Звісно, респект авторці за чудові романтичні моменти у стосунках подружжя, за смачні рецепти приготування кави, за прояви доброти у кожному діалозі…
Ще одне: «Теплі історії до кави» мабуть варто називати «Історіями про каву», адже затверджена назва не відповідає поданому змісту. У історіях немає чіткого сюжету. Є придумані люди, переважно пари молодих людей, є кава – різна за смаком і місцем її приготування, ще є чай та глінтвейн. А далі? Герої постійно зайняті чаюванням, гуляють, сплять і читають книжки про таких же людей. Правда, вони вміють думати і мріяти. Це скоріше історія однієї людини, її подорожі, зустрічі та мрії. Такий собі щоденник. І не треба було ускладнювати «Історії…» придуманими іменами - класичний щоденник автора в такому стилі мав би чудові відгуки.
В чому ж популярність «Теплих історій..»?
Як правило книзі рейтингу популярності додає авторство, видавництво або попит серед читацької аудиторії. Що маємо?
Авторка невідома широкому колу читачів і митців. Так, вона беззаперечно талановита і різногранна особистість, може й навіть хороша приємна людина. Те саме можна сказати про видавництво. А от вже їхній симбіоз творить дива навзаєм : «ми Тебе видамо заміж за творчість, а Ти нам даси придане у вигляді прибутку з продажів». Спрацювало. В сучасних умовах видання й популяризації книжок таке проходить, тим більше коли є серйозні фінансові благодійники.
Звідки взявся попит серед читачів? Думаю, сильна команда PR-менеджерів того ж видавництва попрацювала теж на славу.
А середньостатистичний читач купився на смачну обгортку, новизну стилю і легкість сприйняття. Хороший приклад як гарно вбити час і потратити кількадесят гривень.
Кажуть, «Історії..» гріють, надихають, сповнюють читача любовю… Можливо... Але окрему категорію читачів – прихильників дешевої масово-популяризованої прози, що стосами лежить на вуличних прилавках. Після кримінальної чи надто любовної писанини ця книжечка любо читатиметься. Але у звичних поціновувачів якісної літератури, або людей, які бодай нею цікавляться , книжка викличе кислу міну на обличчі. Зрештою, кожному своє.
Кажуть, варто читати тим, хто любить каву, щоб венами пробіглася вона і змінила смак під впливом емоцій. Я б не радила. Зловживати напоєм не варто - ним треба насолодитись, посмакувати, збодритись і перейти до звичних справ. А книжка настільки кавою просякнута, що як і її надміра в організмі, призводить до дратівливості, емоційного виснаження і зрештою - до відрази. Але я ж кажу – кожному своє.
14.01.2013 20:52