Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.01.2013 07:27Нарис
Для студентів  Для дорослих  Для дітей  Для школярів  Про місто  Про добро  Про прекрасне  
70000
Без обмежень
© Анна Порядинська

«Як тебе»…

Анна Порядинська
Опубліковано 16.01.2013 / 14984

Київ начебто стурбований поліпшенням свого іміджу. 

Додам і я свій внесок!

Власне, нічого поганого від гостей рідного міста я ніколи не чула. Збиває з пантелику  кирилиця, не сприяє рівень англійської жителів столиці, дивують особливості обслуговування, але все це нівелюється загальною атмосферою міста. Чи то сонячний зайчик з купола підморгне, або ж красуня яка - з висоти своїх підборів. Ось, ніби, центр міста, а яблуні вздовж вулиці в яблуках, і група хлопців у шльопанцях з рушником через плече кудись поспішає з упаковкою запітнілого від холоду пивка. 

Москвичі кажуть мені: «Яке європейське місто!» Європейці кажуть: «Як затишно, спокійно!» А потім всі одноголосно: «Київ все ж таки дуже гарний». А я що, я погоджуюся. Погоджуюся, розповідаю, як прекрасний кригохід на Дніпрі, співаю про красу весни та чарівність  осені. Співаю й трохи хвилююся - а раптом розчаруються, а раптом не сподобається? Адже моя любов придивляється до обличчя міста з лупою. І не все, не все її радує. А дещо навіть пригнічує. Пригнічує, що з Києва намагаються вичавити його наївну провінційність. Але що вдієш, зацікавленість і відкритість поступається під натиском пересиченості та легкої втоми з одного боку й хамуватої підприємливості - з іншого. Змінюється влада в Малинівці, змінюються і пісні.

Але чи так це неминуче? 

Я нещодавно їздила в Прагу, так, коротенько, - на вихідні, побачити друзів. Чехія колись була моїм першим закордоном. Я пам`ятаю, як дивували якісь дрібниці - від бруківки до кранів у ванній. Все здавалося зовсім іншим. Я, тоді ще школярка, купила на зекономлені на морозиві гроші якісь кеди в ВАТА і здавалася собі іконою передової моди. Але це все було років п`ятнадцять тому, а тепер ми під`їжджали до міста, і від усього віяло домівкою. Від бабусь на автобусних зупинках, від дівчат, що стрибають в класики у дороги, від самої дороги. І ось ця Влтава з катамаранами, з весіллями на теплоходах, з кафе на човнах. Ось сади на пагорбах вздовж річки, де розливають пиво і невпинно смажать соковиті сосиски. Ось нічний трамвай, до якого біжать дівчата на хитких, натруджених за день, підборах. Ось жінка, що продає троянди зі свого саду під бутиком Баленсіага. Ось антикварна барахолка. Ось концерт Сметани. Ось виставка Мухи. Ось серія борделів із затемненими вікнами, неоновим підсвічуванням і назвами зі світу тварин: слон, спрут, кобра... А на вулицях опісля одинадцятої безлюдно, і на бієнале сучасного мистецтва - ані відвідувачів, ані експонатів... 

І ловиш себе на думці: «Ну ось, і в Києві ж так само!» І щось в цій думці є недобре. Мовляв, так, та не дуже. Як-то виходить, що їздять до Праги німці, англійці, французи, італійці, та тільки ледачий не їздить! Причому їздять всі в індустріальних масштабах. І не треба замислюватися Празі про поліпшення іміджу. Живуть собі за своїм укладом та жодних особливих реверансів не роблять. Думаєш так, крокуєш собі вимощеною вуличкою вздовж побіленої стіни, заглядаєш в прочинені ворота, за ними - сад. Заходиш, в саду - ані душі. І тільки десятки павичів ходять туди-сюди. Навіть уваги на тебе не звертають. Сидять собі на дереві чи голові якийсь статуї, як плебейські голуби, і у вус не дують! Немає плати за вхід, немає примхливих дів у тигрових костюмах, що фотографуються з пташкою, немає тітки, яка відром погрожує тим, хто ходить по газону. Ось, кажеш ти собі, ось вона, різниця! Але ж не в тітці різниця, і не в діві? Смішно! Ну, а в чому? У чому? Мабуть, як завжди, в голові. 

Чомусь чехам не треба шукати, чим Прага схожа на Відень, на Рим або на Стокгольм. Їм не потрібен європейський ремонт, щоб опинитися в Європі. Так, вони теж не всім задоволені, і, можливо, вони теж не позбавились містечкового комплексу, тільки це не так кидається в очі. Вам не натякають на кожному розі, що у них «не гірше». І ось в цьому, мабуть, і різниця. Як пишуть на пакетиках з чаєм, який я стала останнім часом купувати в сусідньому індійському магазині: «ніхто не може зробити тебе досконалим, крім тебе самого». І починати, як завжди, треба з прийняття себе. 

Так що я - за Київ провінційний (не плутати з регіональним). 

Давайте любити його, він того вартий і на тому і стоїть!

м. Київ 15 січня 2013 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.01.2013 Проза / Есе
Шукачеві сюжетів - в поміч
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
Нарис Про прекрасне
03.11.2014 © Дарія Балагура
Буревій в очах
16.01.2013
«Як тебе»…
23.08.2011 © Оля Стасюк
ЗНОВУ МУЗА
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 7 (7+0+0+0+0)
Переглядів: 189  Коментарів: 6
Тематика: Проза, нарис, Київ, урбанізація, Прага
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2013 02:21  Тетяна Белімова для © ... 

Я думаю, розберетеся ))) Це нескладно )))

 21.01.2013 00:47  © ... для Тетяна Белімова 

Хочеться всім подякувати за добрі слова, та поки що ніяк не второпаю, як це робиться на сайті
Дякую вам всім за увагу, за те, що знайшли в собі сили дочитати до останньої крапки
Дякую також за гарні поради - вони дуже цінні
З повагою 

 18.01.2013 18:52  Тетяна Белімова для © ... 

Анно! Ваш твір спонукає до роздумів, а оті риторичні запитання наприкінці нарису наче спонукають дати й собі відповідь на питання, чому Київ - провінційний? Ваш легкий і грайливий стиль письма не передбачає, звісно ж, серйозної розмови, але тема, насправді, не така вже безтілеса.

От скажімо, Київ багато століть мав колоніальний статус, якщо порівнювати із тією ж Прагою по музеях, - це стає досить очевидним. У Празі я побачила вперше картини тих художників (Пікассо, Моне), про які раніше лише читала! Це том...

 16.01.2013 19:53  Олександр Новіков для © ... 

сподобалось 

 16.01.2013 16:13  Володимир Пірнач для © ... 

Знову цікаво,
А я скажу, що Київ для кожного свій. Для когось він близький бо дихає текстами і живе образами; комусь він рідний бо ритм міста і темп життя подібний до кр"єри, яка теж росте; а комусь він близький, бо можна в шльопках і на голому торсі сфоткатись на фоні Глобусу і виложити ці малюнки у ВК, нехай заздрять всі чотириста тисяч людей, які живуть у підписниках і називаються друзями..
Давно я стільки не писав..
Власне, хотів тільки привітати на порталі, і сказати що тексти подобаються :)
Сподобалося.
Плюсую. 

 16.01.2013 00:47  Каранда Галина для © ... 

1) класна ава!
2) класна анкета! (хоч запитати все таки захотілося!:)
3) класний стиль написання - і іронічно, і тепло, і розумно водночас.
4(найголовніше!) ) вітаю на Порталі нового чудового автора!) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди