Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.01.2013 10:26Оповідання
Для школярів  Для студентів  Для дорослих  Про прекрасне  Про життя  Про душу  Про добро  
40000
Без обмежень
© Анна Порядинська

Про смачну та духовну

Анна Порядинська
Опубліковано 21.01.2013 / 15073

Гарний апетит завжди був для мене відмітною довірчою ознакою, запорукою взаєморозуміння. Факт відмови  від їжі  взагалі, чи від якихось особливих продуктів зокрема, завжди сприймався мною з підозрою, за винятком, звісно, строгих медичних розпоряджень або кастових обмежень, що, втім, розглядалося мною як ще одне підтвердження моєї аліментаційної теорії.

Оскільки в поширеному твердженні "Я б хотіла бути настільки худою, щоб оточуючі думали, що я або дуже багата, або дуже хвора ©" мені більше ввижається схильність до меланхолії, самоїдства, жовчності, зайвої  нервовості характеру. Нічого оригінального і надзвичайного у цьому підході немає: впевненість у тому, що здорова дитина неодмінно повинна бути ненажерою («щоби щоки були тлусті»), є усталеною, принаймні, в тих широтах, звідки я родом. На чому і стоїмо. Поміж худих і доброму погано. Проти семантики не попреш.

І настільки це переконання в мені глибоке та невикорінне. Заяви про те, що «я не їм смаженого / після шостої вечора / тільки не з підливою» викликають у мене іноді подив, іноді співчуття. Так само, якщо людина ніколи не ходить босоніж, часом не спить голяка, не відчуває бажання вщипнути чиюсь не обов`язково знайому, але туго налиту сідницю, чи ніколи не доводилось пити з іржавого крана, або поцупити яблук з чужого саду, чи зализувати поріз на пальці.

Ні, я зовсім не виступаю на захист обжерливості, більш того, я сама багато разів потерпала від надмірно милих, але невблаганних, бабусь, які нізащо не відпустять вас голодними, коли ви ненароком потрапили до них при спробі занести подрузі зошит, запитати про здоров`я або розшукати своє кошеня. В цих бабусь завжди є на підхваті щойно спечені пиріжки з рисом і яйцем або, що я, звісно, любила більше - гречкою, печінкою та грибами.

І вже зовсім я не закликаю їсти що завгодно – здатність деяких людей з`їсти тарілку розсольнику, запиваючи солодким чаєм і закушуючи яблучним пирогом з шматком ковбаси, викликала у мене здивування з самого моменту мого переходу від асортименту молочної кухні на більш різноманітні корми. Я ніколи не змогла зрозуміти феномену крабових паличок чи, тим більше соєвих продуктів, які начебто мали стати повноцінними замінниками м`яса і навіть шоколаду. Люди, які купують знежирене масло, вселяють мені серйозні побоювання.

З іншого боку, якщо узяти свіжі продукти та змішати їх в правильній пропорції, то немає на світі нічого, що б я відмовилася з`їсти. Мені, звісно, не пропонували, так відразу, на сніданок, личинок хруща, але, скажімо, ідея з`їсти чийсь там мозок чайною ложечкою мене ні краплі не бентежить. Тільки спогад про буру неоднорідну масу, яку в дитячих садочках видавали нам, нерозумним дітлахам, за гороховий суп так і не стерся з моєї уяви. І ще андуйєт я й досі не можу на дух перенести через нічим непереборне фекальне амбре.

Адже в нашому житті не так багато задоволень. Ще за часів Стародавнього Риму давали нагороду за винаходи нових радощів для людства, так навіщо ж себе в цьому свідомо утискати?

Напевно цим мені так милий Гоголь - цей поет шлунка. Важко, напевно, знайти більш симптоматичну фігуру, адже саме голодування, виснаження організму, як наслідок неможливості примиритися зі своєю природою, довели його до трагічного і болісного кінця.

«- А що, Пульхеріє Іванівно, може, пора перекусити чого-небудь?

- Чого ж би тепер, Афанасію Івановичу, перекусити? Хіба коржиків з салом або пиріжків з маком, чи, може рижиків солоних?

- Та що ж, хоч і рижиків або пиріжків, - відповідав Афанасій Іванович, і на столі враз з’являлася скатертина з пиріжками і рижиками.

За годину до обіду Афанасій Іванович перекушував знову, випивав старовинну срібну чарку горілки, заїдав грибками, всякою сушеною рибкою тощо. Обідати сідали в дванадцятій годині. Крім блюд та соусників, на столі стояло безліч горщиків з замазаними покришками, щоб не міг видихатися якийсь апетитний виріб старовинної смачної кухні. За обідом звичайно йшла розмова про речі, дуже близькі до обіду.

- Мені здається, ніби ця каша, - говорив звичайно Афанасій Іванович, - трохи пригоріла; вам це не здається, Пульхеріє Іванівно?

- Ні, Афанасію Івановичу; ви покладіть більше масла, тоді вона не буде здаватися пригорілою, або візьміть цього соусу з грибками й підлийте до неї.

- Може й так, - говорив Афанасій Іванович, підставляючи свою тарілку, - покуштуємо, як воно буде.

По обіді Афанасій Іванович ішов відпочити з годинку, після чого Пульхерія Іванівна приносила порізаний кавун і говорила:

- Ось спробуйте, Афанасію Івановичу, який добрий кавун.

- Та ви не вірте, Пульхеріє Іванівно, що він червоний усередині, - говорив Афанасій Іванович, беручи чималу скибку, - буває, що й червоний, та недобрий.

Проте кавун зразу зникав. Після цього Афанасій Іванович з`їдав ще кілька груш і вирушав погуляти по саду разом з Пульхерією Іванівною. Повернувшись додому, Пульхерія Іванівна бралась за свої справи, а він сідав у піддашку, що виходив на подвір’я, і дивився, як комора безперестанно показувала і знов ховала своє  нутро, і дівчата, штовхаючи одна одну, то вносили, то виносили гори всякого добра в дерев`яних ящиках, решетах, ночвах і в інших плодосховищах. Трохи згодом він посилав за Пульхерією Іванівною або сам ішов до неї і говорив:

- Чого б такого попоїсти мені, Пульхеріє Іванівно?»

І нічого більш психологічно обґрунтованого не придумати, хоч ти в лотос сідай, хоч на цвяхах спи!

м. Київ 20 січня 2013 року
___________
Наведено цитату із "Старосвітських поміщиків" М.В. Гоголя в хрестоматійному перекладі за редакцією П. Панча
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.01.2013 Проза / Оповідання
Як я була піратом Карибського моря
21.01.2013 Проза / Есе
Не такий страшний чорт, як його фотожаба
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
Оповідання Про добро
15.05.2013 © Марина Життєва
НЕ МОВЧИ (Частина І)
21.01.2013
Про смачну та духовну
19.01.2013
Манікюр в Парижі, або шлях воїна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 140  Коментарів: 1
Тематика: Проза, оповідання, душа, апетит, духовно, смачно
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2013 19:03  Тетяна Белімова для © ... 

Потішили! Чесне слово, Ваш маленький гімн епікурейству із цитатою Гоголя - це щось! А мені ще згадолося застілля з "Енеїди"...
Так хотілося б приєднатися! Але привид кумедного пуза й подвійного підборіддя переслідує, як нечисте сумління... І тому, я належу до тих, хто Вас так дивує фразами "після шостої", "тільки знежирене" і т.д. ))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди