Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.01.2013 08:12Мініатюра
Для дорослих (18+)  Про душу  Про молодість  Про кохання  
30010
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Вишневі хвилі

Арсеній Троян
Опубліковано 24.01.2013 / 15108

В кімнаті лише невеличкий столик із купою чашок, продовгуватим білим кавником і блюдцем із чимось червоним, один стілець і велике обшарпане дзеркало біля не менш обшарпаного вікна. За столом сидить дівчина, років двадцяти п’яти, в довгій картатій сорочці і читає книгу, підібгавши під себе худорляві ноги і час від часу поглядаючи в сторону дзеркала, біля якого стоїть юнак. Він худорлявий, не дуже високий, схожий на розбишаку п’ятдесятих; у нього густе чорне волосся, яке він старанно зачісує перед дзеркалом. Дівчина п’є каву і кидає погляд на юнака, але той не повертається, його більше цікавить власне відображення в дзеркалі: йому треба зачесати волосся, щоб воно трималось купи, але поки що йому це не вдавалось, бо тільки він відводив руку від голови, то котрась із волосинок знову спадала до лоба. І він повторює рух рукою.

— Кави не хочеш? — питає дівчина

—        Ні, дякую! — протягує юнак, вкотре зачісуючи волосся.

Дівчина закриває книгу, тримаючи руку на потрібній сторінці, відставляє вбік чашку, з якої вона щойно пила і тягнеться до іншої. Тим часом юнак розчаровано зітхає і опускає руку з гребінцем.

—        Знаєш, — говорить він до вікна, не повертаючи голови від дзеркала, — мені ніколи не подобалось мені моє волосся. В дитинстві я ходив в музичну школу і мав довгу зачіску. Не знаю чому, але викладачі говорили мені, що я так схожий на композитора. Я не знав, чи так насправді, бо був занадто малий. Та волосся не стриг, лише підрізав. Вірніше, мати мені підрізала. Та довге волосся робило з мене білу ворону в школі. Хлопці мене дратували і смикали за пасма, як дівчинку. Одного разу вони зловили мене в туалеті і приклеїли клеєм до ручки вікна. Волосся довелось вкоротити, і це йому не сподобалось, і зараз воно мені мстить. Пострижусь налисо, так я буду мати більш мужній вигляд. Точно, давно треба було це зробити.

—        Кави не хочеш? — озивається дівчина, яка вже кілька хвилин невідривно читає.

—        Що? — озивається юнак.

Дівчина піднімає очі над книгою і слабко усміхається:

—        Я вже, мабуть, питала?

—        Може, питала, а може… — розмірено говорить юнак і автоматично тягнеться гребінцем до волосся, але потім осмикує руку, згадавши, що сказав раніше.

Юнак ховає гребінець і повільно розстібає ґудзики на сорочці. Дівчина мимоволі кидає на нього швидкий погляд, але опускає очі і акуратно відпиває з чашки.

—        Ну от, ще подряпався десь, — по-дитячому бубонить юнак до свого живота.

Він відходить від дзеркала на крок, робить різкий оберт навколо своєї осі і наставляє в дзеркало долоні з відставленими великими пальцями, роблячи губами «пуф, пуф»; йому здається, що він зараз схожий на брутального героя американського кіно. Потім він повертається до дівчини, повільно підходить до неї і опускає руку на її голе коліно. Дівчина опускає книгу.

—        Можна тебе дещо спитати? — говорить юнак тихо.

—        Питай, — дещо ніяково відповідає дівчина і її пухкі щічки заливає ледь помітний рум’янець

—        Чому у нас тільки один стілець і десять чашок? — так же тихо говорить юнак.

—        Не знаю, — ще більш ніяково говорить дівчина. — Для гостей.

—        У нас не буває гостей, — відказує юнак.

—        Як? — дивується дівчина і глипає на стіл. Потім вона переводить погляд на юнака, на його розстебнуту сорочку, з ледь помітною червоною смужкою біля правої легені і знизує плечима.

—        А отак, — відказує юнак, підскакує і знову робить той жест, додаючи щось схоже на реверанс.

—        Не знала, — напружено кидає дівчина на цей жест і знову береться за книгу.

Юнак клацає пальцями і ходить по кімнаті. Він відбиває якусь мелодію, можливо щось відоме, а можливо щось таке, що він щойно вигадав. Він підходить до столу:

—        Звідки у нас варення? Це не твоя бабуся передала?

—        У мене немає бабусі, — відказує дівчина. — Я думала, це твої батьки привезли. До речі, у тебе є батьки?

Юнак знизує плечима і нахабно сміється. Дівчина п’є каву.

—        Ти — сука, — говорить юнак, не кидаючи свою нахабність.

—        Навіщо ти це кажеш? — спокійно говорить дівчина.

Вона дивиться на лице юнака, бліде і самозакохане. На його усмішку, вдавано-нахабну. Він дивиться на її повні щічки, які починають червоніти, і його очі стають як два дзеркали.

Дівчина допиває каву і читає:

—        Мова — це не просто видихування повітря. Мовцю, є що сказати, але, те, що він говорить, є надто туманним. Чи кажемо ми хоч щось? Чи ми насправді нічого не кажемо? Кажуть, що людська мова відрізняється від щебетання птахів. Чи є тут різниця? Чи різниці немає? Навіщо так Шлях так затуманений, коли існує істинне і несправжнє? Чому така невиразна мова, коли існує правда і обман? Куди б не йшли, чи можемо ми бути без Шляху? Як ми можемо доводити існування того, чого не існує? Шлях затуманюється людською хіттю, мова стає незрозумілою через її барвистіть . І ось тут виникає «правильне» і «неправильне», про що говорять послідовники Конфуція і Мо Ді, і те, що одні називають правдою, інші заперечують. Але замість того, щоб погоджуватись з тим, що вони заперечують,і заперечувати те, що вони проголошують, краще за все — прозріти.

Вона закриває книгу і питально дивиться на юнака. Той дивиться на її червоні щоки, що палають вогнем, на очі, бере блюдце з варенням, черпає його рукою і розмазує його собі по обличчю. Скоро його бліде обличчя оживилось червоними масними плямами, що стікали і падали на білій чашки.

Дівчина дивиться на нього і сміється. Юнак дещо розгублений, і повертається, щоб поглянути на себе в дзеркало, але дівчина різко схоплюється і міцно хапає його за руку.

— Не треба.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
20.12.2012 Проза / Оповідання
Я не знаю, що це за кіт
19.05.2013 Проза / Новела
66 е
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Мініатюра Про кохання
12.02.2013 © Бойчук Оля
Допоки ти спиш
24.01.2013
Вишневі хвилі
23.01.2013 © Кудріна Олександра
Дитячі хвороби
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.25 (МАКС. 5) Голосів: 4 (3+0+0+1+0)
Переглядів: 391  Коментарів: 3
Тематика: Проза, мініатюра, кохання, складні стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.01.2013 16:09  Володимир Пірнач для © ... 

Крутий уривок, дуже сподобалось.
Непоганий можна текст склеїти, якщо продовжити.
Чи продовження вже є?
Сподобалось.
Плюсую. 

 24.01.2013 12:52  Тетяна Белімова для © ... 

Живий діалог. Емоційний і приховано еротичний. З означенням "проза" можна посперечатися. Радше, драматургія. Сцена 1, дія 1. Так зрозуміліше.
І ще, там у передогляді публікації - подивіться: у багатьох реченнях повтори - "свій" - "свого" і т.д.
Я так розумію, що це не просто уривок? 

 24.01.2013 01:49  Каранда Галина 

хм... не знаю, чи я б зрозуміла про варення на щоках без передогляду. всі інші натяки і образи дуже навіть зрозумілі. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
24.04.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди