25.01.2013 03:01
для всіх
165
    
  4 | 4  
 © Ем Скитаній

як все затрималось у часі!

літа досадно не змахнеш.

то пізно вже, то передчасно... -

із часом власним відстаєш.


життя усе як на долоні -

коротке, марне та пусте.

під знаком мрії, мов в полоні,

по колу йдеш серед пустель.


і хоч кричи, волай у муках,

хоч лобом бийся у стрімчак,

здіймай угору, в відчай руки... -

спаде лише луна мовчань.


твій погляд, вцілений у Всесвіт,

скрізь натикається на сміх.

і світ навколишній мов бескит,

де всі спокутують свій гріх...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2013 21:08  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно, майстерно, трохи песимістично...

 25.01.2013 18:09  Деркач Олександр => © 

Класно написано! все так...

 25.01.2013 17:29  Лідія Яр => © 

Гарно...особливо і хоч кричи, волай у муках,
хоч лобом бийся у стрімчак,
здіймай угору, в відчай руки... -
спаде лише луна мовчань.
так буває....

 25.01.2013 13:07  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст, хоч і сумний..
Сподобалось.
Плюсую.

 24.01.2013 18:09  Каранда Галина => © 

Сподобалося. Бескид гуглила. Надіюся, що тут тунель, а не футбольна команда))))))))) хоча, там, мабуть, теж можна гріхи спокутувати)