ГРУШЕВИЙ НОКТЮРН
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ніч за вікном підталі смутки стужі
В сніг пригортає тіней холодами,
А в теплій казці дико мліють груші,
Стікають приворотними медами.
Ще трохи, і медів тягучий солод
Наповнить ночі глибину бездонну,
У повінь скресне непривітний холод
За вигинами матового тону.
А ніч крізь морок підглядає в шибку,
Зоріє на грушеву звабу сонну,
Морозцем додаючи криги щіпку
У ласощів солодку заборону.
Іди… поруш зимові сонні межі
У сподіванні дива неземного,
Зігрій грушеву ніч в долонь пожежі,
Торкнись устами плоду запашного.
